Цього року виповнюється дві круглі дати із життя легендарної української співачки Квітки Цісик, яка народилася в Нью–Йорку — в родині Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України. Минуло десять років з часу її трагічної смерті, й цього року — 4 квітня — вона б відсвяткувала 55 років. Вона була професійною співачкою — вчилася вокалу у хранителя віденської оперної традиції Севастіана Енгельберга та закінчила Нью–Йоркську консерваторію, Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу — найпотужнішому аранжувальнику–продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла Джексона. Два її альбоми «Пісні України» (1980) та «Два кольори»(1989), записані в Америці, увійшли до золотого фонду української музики. Вони здобули чимало нагород у Канаді й номінувалися на премію «Греммі». До слова, Квітка Цісик є єдиною українською співачкою, чия пісня You light up my life здобула премію «Оскар» у 1977 році.
Та, схоже, Україна ще не дозріла до того, аби вшанувати один із кращих своїх голосів. Принаймні не чути про якісь широкі заходи з приводу 55–річчя з дня народження Квітки чи десятиріччя з часу її несподіваної смерті. Тільки на День незалежності США у відділі іноземних мов Одеської державної наукової бібліотеки імені Горького зібралися ті, для кого голос Квітки Цісик є частинкою душі. Нічого дивного тут нема: життя співачки, яку у США знали під псевдо Kейсі, невідривне від цієї країни. Квітка була рекламним голосом потужних американських корпорацій Coca–Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starbucks та інших, а знаменитого автомобільного гіганта «Форд» — незмінно, аж 17 років, до самої передчасної смерті. Випадок унікальний у цьому делікатному бізнесі. За підрахунками американців, Квітку Цісик тією чи іншою мірою прослухало 22 мільярди людей. Хто з українців може похвалитися цим неймовірним рекордом?
Одеські шанувальники Квітки Цісик могли не тільки поділитися своїми враженнями від «золотого сопрано», але й подивитися на відео, як здійснювався запис її «оскарівської» пісні, послухати безсмертні хіти і навіть поспівати разом зі своєю улюбленицею.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
