Коровай у ціновій «вилці»

Одеські аграрії перетнули 8 липня «жнивний екватор» — на ланах регіону скошено й намолочено, як заявив на зустрічі з журналістами глава облдержадміністрації Микола Сердюк, півтора мільйона тонн збіжжя. І знову підтвердив прогноз фахівців: цьогорічний урожай зернових на Одещині може стати рекордним — щодня жниварі намолочують до 180—200 тисяч тонн збіжжя. Причому триває косовиця не лише озимої пшениці та ячменю, а й гороху, ярих культур та ріпаку.

Зі світу — по комбайнеру...

Поки що середня врожайність зернових не перевищує 32 центнери із гектара, хоча в кращих місцевих агрофірмах та ж таки врожайність наближається до півсотні центнерів на круг. Усе залежить, зауважив у бесіді з кореспондентом «УМ» перший заступник керівника обл­управління агропромислового комплексу Іван Панчишин, від того, «як виконали господарники комплекс агрохімічних заходів, чи достатньо внесли в ріллю добрив, отрутохімікатів, чи подбали про залучення комбайнів з сусідніх регіонів, щоб забезпечити високі темпи жнивування». Механізатори південних Кілійського, Арцизького та Болградського районів, власне, вже завершують косовицю ранніх зернових та зернобобових. Нарощують темпи й аграрії півночі регіону: уже 10 липня, переконаний пан Панчишин, Одещина звітуватиме про двомільйонну тонну високоякісного степового збіжжя. Адже в цілому по регіону на косовиці та обмолоті зайняті п’ять тисяч екіпажів місцевих агрофірм і ще півтори тисячі запрошених із сусідніх областей — Вінницької, Чернівецької, Хмельницької, Київської та інших. «Досвід показує, — каже пан Панчишин, — що вигідніше поділитися частиною врожаю з прибулими комбайнерами, аніж загубити зерно, що висиплеться з колосся під пекучим сонцем у ріллю...».

«Ненаситні» елеватори

Чи ж достатньо місткостей місцевих елеваторів та хлібоприймальних пунктів, щоб розмістити тут протягом найближчих тижнів збіжжя з токів агрофірм й уберегти його від осінньої негоди, поки зорієнтуються хлібороби, як краще ним розпорядитися? Про це йшла розмова з начальником обласної інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Ігоря Кравця, що саме готував нараду з представниками усіх 43 хлібоприймальних підприємств Одещини. За даними фахівців інспекції, «нема жодних причин для тривоги щодо недостатніх елеваторних потужностей — загальний їх обсяг сягає 3,5 мільйона тонн. Ніхто з керівників цих підприємств не стане відмовляти агрофірмам чи фермерам у прийнятті на зберігання вирощеного зерна — станом на 8 липня місткості портових та лінійних елеваторних комплексів в Одесі, Ізмаїлі, Білгород–Дністровському, Іллічівську, Вигоді, Кулеві, Буялику, а більшість хлібоприймальних пунктів заповнена усього на 10—15 відсотків». А при потребі, наголошує пан Кравець, «будуть повністю задіяні також зерносховища міжгосподарських комбікормових заводів — втрат скоріше можна очікувати внаслідок того, що частина аграріїв, як завжди, вирішить зберігати збіжжя у власних, погано пристосованих приміщеннях. Класність хліба у таких випадках, безумовно, серйозно постраждає — різко зменшиться і його вартість, але це вже компетенція голів фермерських господарств...».

Кошти на словах

Варто зауважити, що цінова «вилка» при закупівлі збіжжя уже на повний зріст постала перед аграріями: пшеничне зерно, яке трейдери вивозять через порти на світовий ринок хліба, зараз продається по 480 дол. за 1 тонну, а представники Держкомрезерву та Аграрний фонд України готові купувати зерно 3–го класу за ціною усього 1251 грн. за тонну. Причому ключове тут слово «готові», бо від проголошеного найвищими урядовцями, включно з Прем’єр–міністром, гасла про намір закупити частину цьогорічного хліба по 1251 грн. до реальних пропозицій сільським товаровиробникам про покупку зерна, виявляється, існує чимала дистанція. Бо ж половину одеського хліба вже зібрано, а виділення коштів «заради того, щоб не допустити падіння цін на вітчизняному ринку», усе ще триває лише на словах...

Не дивно, що більшість аграріїв внаслідок такої «строкатості» цін і надто уповільненого переходу урядовців від гасел до реальних закупівель почуваються нібито на роздоріжжі: як бути з вирощеним і обмолоченим збіжжям, щоб не прогоріти, як торік, а також виручити кошти для погашення взятих банківських кредитів на добрива й пальне? Що стосується позиції керівництва Одещини, то глава облдержадміністрації Микола Сердюк не став приховувати невдоволення: «Чому б Аграрному фонду не закупити зерно у власного товаровиробника за ціною, яка встановилася на світовому ринку, за винятком затрат на транспортування? — зауважує він. — Це дало б змогу багатьом тисячам селян не лише вийти з боргів, а й почати закупівлю високосортного насіння, сучасної сільгосптехніки, добрив, засобів хімічного захисту. Хіба ж можна ігнорувати той факт, що після вступу України до СОТ вітчизняні хлібороби вступили у реальні конкурентні відносини із зарубіжними виробниками сільгосппродукції?»

Виручить ріпак?

Саме непевністю аграріїв у збуті хліба за ринковими цінами пояснюють фахівці обл­управління АПК істотне збільшення угідь під вирощування «безпрограшних» технічних та «енергетичних» культур, зокрема, соняшнику і ріпаку. Адже проблем зі збутом зарубіжним фірмам того ж ріпаку — жодних. Причому досвід показав, що продати його можна за дуже високими цінами. Щоправда, поки що у структурі посівних площ Одещини зернові культури займають 1 млн. 220 тис. гектарів — близько 60 відсотків від усіх угідь. А соняшник і ріпак, площі під якими щороку збільшуються, вирощують на 9 відсотках загальної ріллі. В тому числі лише під ріпаком у поточному році зайнято 183 тис. гектарів. Однак спостерігається тенденція істотного розширення обсягів родючих ґрунтів під вирощування цієї культури. Хоча, на переконання спеціалістів, це — прямий шлях до повного виснаження земель, які не отримують достатньої кількості добрив і через порушення системи сівозмін протягом кількох років можуть значною мірою втратити родючі властивості.

Утім нещодавно трапилась нагода отримати коментар із цього приводу одного з найбільших авторитетів аграрної галузі країни — президента Української академії аграрних наук Михайла Зубця, що головував на виїзному спільному засіданні президії УААН, Ради з питань організації діяльності центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва регіонів і колегії Одеського облуправління промислового виробництва обласної державної адміністрації. Торкнувшись проблеми стрімкого збільшення посівів ріпаку на Одещині і в Україні в цілому, академік Зубець, зокрема, сказав: «Нашестя ріпаку, який зараз вирощують на площі 1,3 млн. гектарів, є чисто економічним чинником, і це не має нас жахати. Оскільки загальні обсяги угідь, зайнятих під ріпаком, поки що в регламентованих науковцями межах: до 10 відсотків ріллі, хоча у двох–трьох східних областях уже справді далеко переступили межу. Чому я ратую за ріпак? Тому, що за насіння ріпаку на світовому ринку дають великі гроші. Причому збирання врожаю закінчується в червні. Отож селяни одержать суттєву фінансову добавку, що допоможе успішно вирішити питання із завершенням усіх польових робіт, зокрема й нової сівби озимих якісним насінням».

Сівозміна над усе

Але як бути з системою сівозмін, забезпеченням сталої родючості чорноземів? Які орієнтири і пріоритети належить, для прикладу, закласти з урахуванням цього та інших подібних факторів розвитку рослинництва в основу Програми інноваційного розвитку агропромислового виробництва Одещини на 2008—2015 роки? Академік Зубець не став заперечувати: «Справді, це одна з головних проблем у сучасному землеробстві, і їй зараз приділяється особлива увага при затвердженні нових програм. Зокрема, передбачається, що доплату за посіяний гектар зернових агропідприємства будуть одержувати лише при дотриманні системи сівозмін і проведенні заходів щодо поліпшення родючості ґрунту. А поки що мусимо констатувати, що хлібороби виносять з ґрунту разом із урожаєм у два–три рази більше поживних речовин, аніж вносять після жнивування. До того ж у нас найбільш розорані землі — бо ж чверть століття тому ганялися за високим валовим збором зерна. Тому переглядається й нова система обробітку ґрунту: чисті пари замінять зайнятими, де будуть висіватися сидерельні культури, які забезпечують нагромадження органічних добрив».

Навряд чи цю відповідь глави УААН можна вважати вичерпною. Та й сам пан Зубець заявив, що краще всього розставити акценти і дати пораду, як діяти аграріям і владним структурам у ситуації, що склалася, трохи пізніше, після завершення жнив.