1998 року британський режисер Девід Тейлор зняв документальний телесеріал під назвою «Повний космос» (Тhe Complete Cosmos) — про ЦЕРН та подорож крізь дива Всесвіту. 2001 року інший британський режисер — Кен Макмуллен, особистим захопленням якого є квантова фізика, зняв дуже незвичний фільм «Світло світів» (Lumin de Lumine), в якому в поетичному стилі і з захопленням закоханого виклав у... художній формі квантову теорію, природу світла та зіткнення елементарних частинок. Цей дивний фільм, який також є роздумами про самотність, у прокат не потрапив, бо не мав шансів на комерційний успіх. Зйомки фільму відбувалися в ЦЕРН. Минулого року Кен Макмуллен зняв ще один поетизований фільм про фізику частинок «Стріли часу» (Arrows of Time), але цього разу зйомки відбувалися на лінійному прискорювачі частинок Стенфордського університету (США). Фільм мав прем’єру на кінофестивалі в Сан–Франциско.

Автор цих рядків народився і більшу частину свого дотеперішнього життя прожив при«розвиненому соціалізмі». Тобто в системі, за якої журналісту, навіть для того, щоб потрапити на завод з виробництва електрочайників, потрібно було здобути дозвіл сумнозвісного Першого відділу, а потім піддатися на прохідній процедурі принизливого обшуку. Тож коли групі журналістів включно з кореспондентом «УМ» запропонували відвідати найпотужніший у світі центр ядерних досліджень ЦЕРН, то збудження викликала не стільки можливість побачити майбутнє світової науки, як думка: як же тут будуть намагатися приховати «передові буржуазні наукові досягнення». Насправді ж «об’єкт» не обнесений парканом з колючим дротом, а до центрального адміністративного корпусу вели двері без жодних «вертушок» з одним охоронцем на вході, без автомата. Ніхто не цікавився нашими документами чи вмістом сумок.