«Боги» проти титану

Полісся не може похвалитися чорноземами, потужною промисловістю чи значними вугільними запасами. Проте цей регіон багатий на ліси, граніт, бурштин і ексклюзивну у світі сировину — титанові руди. Житомирська обласна адміністрація створює для потенційних інвесторів усі умови, розуміючи, що без залучення приватного капіталу «зіп’яти на ноги» область вона самотужки не спроможна. Коли ж знаходять кошти на розвиток регіону, виникають проблеми, та ще й там, де їх найменше очікуєш. На сьогодні сама держава заблокувала роботу і будівництво нових видобувних підприємств на Житомирщині, і це при тому, що однією з актуальних проблем на Поліссі є надвисокий рівень безробіття.

Не часто на Житомирщині будують нові підприємства на рівному місці. Тому, коли державна компанія «Українські поліметали» разом з австрійським інвестором OstChem Holding почали у Володарсько–Волинському районі будівництво Межиріченського ГЗК для виробництва титанової сировини, ініціативу підтримали всі обласні інстанції. Нове підприємство отримало всю необхідну дозвільну документацію, ліцензію, експертні висновки, побудувало дороги, збагачувальну фабрику, хвостосховище, почало приймати робітників із сусідніх селищ... та зупинилось. Уже майже закінчене будівництво заблокувало Міністерство природи, яке відмовилося погодити відведення земельних ділянок під облаштування кар’єру, де, власне, й видобуватимуть титанові руди.

Каменем спотикання для Межиріченського ГЗК стало розпорядження Кабінету Міністрів №610 від 10 квітня 2008 року «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», яким забороняється зміна цільового призначення таких ділянок. У результаті заморозили понад 135 млн. гривень інвестицій у Житомирську область, а 80 працівників ГЗК, які отримують середню заробітну плату 2 тисячі гривень, опинилися на межі звільнення чи відпусток за власний рахунок.

Із пагорбів вулиці Грушевського, де розташований Кабмін, Житомирську область погано видно. Вона майже вся в лісах, і освоїти земельні ділянки, які вміщують корисні копалини, без мінімальної вирубки лісу просто неможливо. Тим більше що для початку роботи нового промислового підприємства потрібно всього 235 гектарів уже ліцензованої землі й невеликий коридор для зведення паралельної нитки лінії електропередач (за неї комбінат уже заплатив майже півмільйона). Для Межиріченського ГЗК, який щорічно сплачуватиме десятки мільйонів податків до бюджету, не надто значний обсяг непридатної для іншого використання площі.

Директор ГЗК Сергій Сахненко, показуючи кореспонденту «УМ» уже зведені об’єкти, обурено казав: «Уся наша робота, потуги нікому на високому рівні не потрібні. В області нас підтримують, допомагають, а ось міністерства, насамперед Мінприроди, просто знищують, і це при тому, що ми маємо всі необхідні дозволи. А хто подбає про людей, які можуть отримати робочі місця і гідну зарплатню в депресивному регіоні? Всі наші листи до міністерства залишилися без відповіді. Та й про яку заборону виділяти ліси нам можна говорити, якщо ми після опрацювання землі ці ліси заново відновлюємо, нові саджаємо, а ось там, де продовжують зводити котеджні містечка, ніяких лісів уже дійсно ніколи не буде».

«УМ» звернувся по коментар до заступника голови Житомирської обласної адміністрації Володимира Дебоя, який підтвердив проблеми з розвитком промислового потенціалу регіону: «Ми намагаємося винести питання виділення земель промисловцям на розгляд Кабінету Міністрів, адже міністерства просто відсторонилися від цієї проблеми і допомоги від них, швидше за все, не дочекаємося. Розпорядження Кабміну №610, напевно, зупиняє якісь приватні тіньові схеми, але ж ніхто не хоче звертати увагу, що воно також фактично руйнує перспективи розвитку як мінімум цілої області. Для таких стратегічних, як титановидобувні, підприємств має бути застосовано індивідуальний підхід, тим більше що їхню діяльність підтверджено відповідними ліцензійними дозволами. Ми закликаємо уряд уникнути скорочення промислового виробництва Житомирщини та скорочення 310 працівників у Володарсько–Волинському районі».

Перспективу стагнації титанової галузі України й можливе скорочення людей підтвердив і керівник розташованого поруч державного Іршанського ГЗК Микола Головач. Його підприємство, яке виробляє тут титанову сировину вже 55 років і сплачує щорічно понад 100 млн. гривень податків, сьогодні опинилося на межі закриття двох кар’єрів. Сьогодні Мінприроди відмовляється виділяти Ір­шан­ському ГЗК ділянки родовищ, які вже роками освоює підприємство. За умови подальшої бездіяльності урядових органів Головач прогнозує скорочення виробництва титанового ільменіту на 120 тис. тонн наступного року та ймовірне падіння виробництва найбільших галузевих підприємств —«Сумихімпрому» та кримського «Титану».

Віталій ЮРКІВ