Хіп–хоп під берестом

05.07.2008

Із десяток наметів на зеленій галявині, перед ними — майданчик, де багато дітей. Це літня історична школа, вперше організована в селі Кононівка на Черкащині. На отій зеленій галявині колись розташовувалася садиба відомого громадського діяча і мецената Євгена Чикаленка. У нього гостювали Михайло Грушевський, Іван Франко, Володимир Винниченко, Михайло Коцюбинський. Коцюбинський навіть написав тут один із найвідоміших своїх творів — «Інтермецо», присвячений кононівським полям — отим, що їх діти щоранку бачать, виходячи з наметів, і щовечора милуються, як за них заходить сонце. Упродовж дня діти, окрім спортивних змагань і конкурсів, їздять на екскурсії історичними місцями Черкащини. Скажімо, в Канів на могилу Тараса Шевченка, у Богданівку — на батьківщину художниці Катерини Білокур, у Чигирин і Суботів — на родинне обійстя гетьмана Богдана Хмельницького, до Холодного Яру і Мотронинського монастиря, де зберігся дуб Максима Залізняка. Потім, на «розмові під берестом», обговорюють побачене і дискутують про україн­ську історію та роль у ній видатних постатей. Ті берести садив ще Євген Чикаленко, деревам понад 100 років.

«Ідея такого табору виникла позаминулого літа, — розповідає ініціатор, директор кононівської загальноосвітньої школи, історик Віктор Згуровський. — Тут побували люди, які думали про Україну, тому хотілося, щоб і діти побували в такому місці».

Як розповів Віктор Володимирович, до табору приїхали підлітки з кількох точок України — Севастополя й Костополя, що на Рівненщині. У таборі поселився і весь сьомий клас місцевої школи. Загалом десь півсотні 11—13–річних школярів і кілька вихователів. Організувати 5–денну літню школу допоміг Громадський рух «Не будь байдужим!», для якого це новий різновид діяльності. Як і всі заходи «небайдужих», табір безкоштовний для його учасників.

За словами восьмикласниць 8–ї гімназії Севастополя Ані Лаврійчук і Даші Соколової, найбільше їх здивувало, що «всі тут такі дружні». А ще — що чисте повітря, багато простору, що в Катерини Білокур гарні картини і що Тараса Шевченка «поховали так, як він написав у своєму вірші «Заповіт». Севастопольці дізналися про табір, коли їхнє місто відвідали українські музичні гурти з акцією «Не будь байдужим!», побували в їхній школі і подарували книжки до шкільної бібліотеки. Класний керівник дівчаток Людмила Кошельникова, як і її учениці, вперше побувала на могилі Шевченка і взагалі на Черкащині. Пані Людмила переконана, що й у Севастополі можна робити такі міжрегіональні українські літні школи, там також є на що подивитися.

«Ми бачимо, наскільки люди із заходу і з півдня відрізняються від нас, — розповідає вчителька початкових класів кононівської школи Світлана Олабин. — На заході — більш національно свідомі, у Севастополі — майже нічого не знають про українську історію. Але всі разом ми — єдині, навчаємося й підтримуємо один одного. Відчувається рідня. Після відвідин Чернечої гори діти скупалися в Дніпрі, а ми зварили їм у казані справжню козацьку кашу. Деякі діти доти ніколи її не куштували. І всім дуже смакувало». А Віктора Згуровського дуже вразило, коли в Каневі діти з Костополя піднялися на могилу, стали на коліно перед пам’ятником Шевченка і помолилися. «Я такого ніколи не бачив, хоча звозив на Чернечу гору вже сотні дітей, — ділиться директор. — Це справило дуже велике враження і на наших дітей, і на севастопольців. І ми дійшли висновку, що кожен українець, де б він не проживав, має хоча б раз у житті побувати на Тарасовій горі».

Щовечора в літній школі дискотека з українською музикою. Виконавчий директор Громадського руху «Не будь байдужим!» Оксана Левкова пояснила, що рух надав табору диски з записами, і нагадала, що всі, хто хоче проводити в дитячих таборах українські дискотеки, можуть звертатися по диски до «небайдужих». Одного вечора до Кононівки завітали ще й українські зірки, що належать до руху — танцюристи з кращої хіп–хоп команди Big Friendly Family (триразові чемпіони України) та харківський діджей Tonigue (Антон Батурин) із гурту «Танок на Майдані Конго», «володар платівок» — майстер скретчування. Підлітки шаленіли від щастя. На концерт зібралися й батьки, старші брати й сестри, і зовсім маленькі кононівці. До речі, це вперше концерт учасників руху відбувся в селі. Раніше «небайдужі» відвідували винятково міста — обласні або районні центри.

Лідер хіп–хопників Руслан пишається, що участь його гурту в історичній літній школі підкреслить тяглість традицій української культури, яка завжди відкрита до нового.

Отже, в Кононівці усе вчасно. Століття тому, коли юні чехи, поляки й литовці витанцьовували на сільських майданчиках польку, краков’як і ойру, так само чинили й українці. І сьогодні, як і їхні однолітки на різних континентах, мають вечорниці і «вулиці» з хіп–хопом.

  • «Якби на Майдан відразу 100 тисяч вийшло, стріляти злякалися б»

    З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>

  • Навіть Азаров намагався...

    Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і  це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>

  • Яценюк — політик № 1 в Україні?

    Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>

  • «Зараз іде загострення складної суспільної хвороби»

    У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>

  • «Щоб ми перемогли»

    Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>

  • Ангели над Майданом

    До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>