Днями в київських книгарнях з’явилася книга історика українського козацтва Володимира Свербигуза «Батурин. До ґенези українського самодержавства» (Видавничий дім «Києво–Могилянська академія»). Як зазначає автор, книгу підготовлено до 340–ї річниці заснування державного правління в Батурині. Збірку укладено з авторських статей, опублікованих цьогоріч в «Україні молодій» під рубрикою «Красива епоха». Це видання вийшло у світ завдяки фінансовій підтримці Народного Союзу «Наша Україна».
Сферою нових досліджень Володимира Свербигуза стала «мазепіана». Його книга «Батурин. До ґенези українського самодержавства» є другою про цю давню гетьманську столицю. Якщо першу малоформатну книгу Віктора Киркевича та Володимира Віроцького «Гетьманська столиця Батурин» (К.: Техніка, 2007) традиційно укладено в жанрі літописної історії, то нинішня збірка присвячена придворній гетьманській культурі. Твір написано як невеликі художні оповідання історико–пригодницького жанру, які читаються з захопленням, на одному подиху, де немає місця жодній фантазії, бо всі імена, назви, події, факти підтверджені архівними документами, здобутими автором у різних країнах протягом багаторічних досліджень.