«Потрібен «наглядач» із досвідом роботи...»

Крісло у високому чиновницькому кабінеті дає змогу заробляти величезні гроші в ситуаціях, про які простий смертний і не здогадується. Наша газета неодноразово писала про зловживання міністрів уряду Віктора Януковича, розкриваючи схеми оборудок, які приносили донецькій команді мільйонні доходи. Кабмін Юлії Тимошенко, попри напружену боротьбу з контрабандою та детінізацію фінансового процесу, виявляється, у деяких ситуаціях повторює, а то й перевершує своїх попередників. Як свідчать документи, коаліційний уряд не відмовився від практики так званих «наглядачів» — людей, які стежать за грошовими потоками у тих чи інших галузях, визначаючи, кому віддати вигідне замовлення, який забезпечити «відкат» за послуги та чи вчасно переправили його в потрібному напрямі.

Залізниця під ковпаком

Люди, близькі до залізничного відомства, чудово знають ім’я свого «наглядача». Це народний депутат від БЮТ, не остання людина в Комітеті з питань транспорту і зв’язку Верховної Ради України, член групи з міжпарламентських зв’язків з Америкою, Швейцарією, Британією та іншими передовими країнами пан К. Без його вказівки донедавна не було заведено підписувати жодної важливої угоди, у тому числі розглядати тендерні пропозиції та й просто переказувати великі суми з рахунків.

Наше джерело в «Укрзалізниці» на умовах цілковитої анонімності розповідало про конфлікт видатного БЮТівця з... іншою впливовою в цій партії особою, міністром транспорту Йосипом Вінським. Амбіційний і дуже працездатний міністр до самого факту існування свого тіньового побратима поставився вкрай негативно. Утім партійна етика не дозволила йому виносити з хати сміття.

Але не оприлюднювати факти, не значить залишити їх без реагування. Боротьба за крісло генерального директора «Укрзалізниці», кажуть у цьому відомстві, — це війна за вплив на фінансові потоки багатої галузі. Кожна зі сторін показує, що вона не слабша від противника: якщо один має право звільнити, то інший знає багато непідкупних суддів... Ситуація на залізних рейках нині нібито докотилася до верхівки БЮТу. А пан К. навіть погрожував виходом із коаліції вслід за Рибаковим та Бутом на знак протесту проти його відлучення від «корита».

Остап Бендер нервово плакав у коридорі

Із документів, які є в розпорядженні «УМ», можна детально довідатися, як працюють «наглядачі» у ще одному серйозному відомстві — НАЕК «Енергоатом». У запиті народних депутатів до Президента України та Генерального прокурора стверджується: наприкінці 2007 року НАЕК закріплено за міністром палива та енергетики Юрієм Проданом та народним депутатом Олександром Дубовим. Як наслідок, на керівні посади в цьому відомстві призначили осіб із переліку колишніх працівників комерційних структур, афільованих із паном Дубовим. Головою тендерного комітету за поданням до недавнього часу заступника міністра палива та енергетики, а нині першої особи «Енергоатому» Юрія Недашковського призначили колишнього керівника цієї структури пана Румика. Того самого, який уже виконував добре знайомі йому обов’язки в 2005—2006 роках.

Таким чином, переконані автори запиту, під керівництвом Мінпаливенерго та «наглядача» від БЮТ вдалося відтворити схему тих часів — використати рішення «ручного» тендерного комітету для отримання тіньових грошей. Шлях до багатства неймовірно простий: у кілька разів завищувати ціни на придбання товарів та послуг для НАЕК.

Ось витяги із кількох протоколів, датовані березнем та квітнем нинішнього року. «Тендерний комітет вирішив закупити у ЗАТ «Укратоменергобуд» статор і ротор для турбогенератора (частина обладнання нова, а частина — була у використанні!) на суму майже 170 мільйонів гривень». І це тоді, коли вартість нового генератора в повній комплектації становить 100 мільйонів гривень. Збитки компанії становлять 70 мільйонів гривень.

«Комітет вирішив закупити обладнання у «ГалМі–Універс» — дистриб’ютора «АВВ Лтд» на суму понад 25 мільйонів гривень». На офіційному сайті концерну «АВВ» серед дилерів і торгових представників фірма «ГалМі–Універс» не згадується, а реальна вартість товару становить 2 мільйони 300 тисяч гривень, або удесятеро (!) дешевше від вартості. Збитки «Енергоатому» — 23 мільйони гривень.

«Комітет вирішив придбати запасні частини до генераторів і турбін для атомних електростанцій у ВАТ «Силові машини» на суму майже 30 мільйонів гривень». Такий самісінький комплект, що його закуповували торік, обійшовся «Енергоатому» у неповних 10 мільйонів гривень. Висновок — ціну завищили утричі, а збитки компанії — 20 мільйонів гривень.

«Тендерний комітет вирішив закупити обладнання у фірми «Радій» на суму понад 160 мільйонів гривень». Таке ж саме обладання виробництва «Радія» торік коштувало 127 мільйонів. Збитки компанії, у залежності від комплектації систем, становитимуть від 30 до 40 мільйонів гривень.

А ось просто цифри: збитки від контракту становитимуть: 1 мільйон, шість з половиною, дванадцять, двадцять мільйонів... І це далеко не повний перелік тендерних рішень.

Суми, про які тут ідеться, і є тіньовим прибутком від діяльності державної структури, який забезпечує «наглядач». Далі невелика його частина може повернутися керівникові слухняної фірми, а левова частка фінансуватиме різноманітні прожекти, про які не мають знати законослухняні громадяни. Натомість ці громадяни, слухняно сплачуючи податки, які уряд потім перекаже на рахунок державних структур, й стають творцями фінансового благополуччя «наглядачів» та їхніх ляльководів.

Суперприз —приватизація «Енергоатому»!

Окрім тендерів, людство знає й інші варіанти практично чесного перекачування грошей з однієї кишені до іншої. Яскравий приклад: у червні 2006 року мудрі голови опрацювали схему стягнення з НАЕК «Енергоатом» на користь одеської «Судової компанії «ЮрЗовнішСервіс» грошових коштів у сумі 72 мільйони гривень за фіктивно утвореною заборгованістю. Аби зберегти гроші для державного бюджету, довелося підключатися СБУ та Генеральній прокуратурі.

За цим фактом порушено кримінальну справу. Але проіснувала вона недовго: впливові серед правоохоронців люди домоглися, аби зі столиці документи справи переправили до Одеської прокуратури, а потім — до слідчого управління УМВС в Одеській області. Там справа тихенько «померла», отримавши статус «закритої». А група компаній, підконтрольних «наглядачеві», ініціювала повторне списання заборгованості та навіть поновила процедуру банкрутства «Енергоатому».

Ще 500 мільйонів гривень з НАЕК намагаються стягнути офшорні компанії — «ВВД», «Пінар–ком», «Ремінгтон», АМТО. Ідея така: дописати ці назви фірм до переліку дійсних кредиторів, позов яких має з дня на день розглядати суд. Депутатські запити з викладеними тут фактами підтвердили правоохоронні органи, а ГоловКРУ вирішило переглянути акти щодо діяльності «Енергоатому».

Роль Головного контрольно–ревізійного управління в цій справі викликає чимало запитань. Скажімо, контролери КРУ склали три акти перевірки «Енергоатому» — з однаковими назвами, але... з різними даними та висновками. Причому, інформація про фінансове становище НАЕК, яку поширювали «головний ревізор» Микола Сивульський, а з його подачі — Прем’єр Юлія Тимошенко, дивним чином не міститься в жодному документі ГоловКРУ. Ідея, як вважають народні депутати, така: створити громадську думку, що атомне відомство на ладан дихає, ініціювати судові позови кредиторів від підконтрольних «наглядачам» комерційних структур і, таким чином, відновити процедуру банкрут­ства. А там — крок до головної мети: безпроблемної і недорогої приватизації стратегічної структури.

Працівники «Енергоатому» скаржаться, що КРУшники, які здійснювали перевірку, чинили тиск на працівників фінансової дирекції і бухгалтерії, аби ті відновили списану необліковану кредиторську заборгованість, частина з якої є фіктивною. Приписи з цією вимогою є навіть в окремих матеріалах перевірки.

...Працівники «Енергоатому» розповідають: пан Продан — керівник суворий. Скажімо, всі реєстри на оплату розписує власноруч. Відповідальні особи НАЕК, мов досвідчені кур’єри, возять до нього платіжні документи, очікуючи у приймальні на вердикт. Хоча, висловлюючись юридичною мовою, це називається втручанням у фінансово–економічну діяльність підприємства, а незрозуміла ситуація з визначенням «хто в хаті господар?» створює у колективі соціальну напругу та паралізує ефективну діяльність. А зона відповідальності у фахівців, самі розумієте...

Атомні електростанції належать до зони особливого ризику, тут за кожне неправильне управлінське рішення суспільство може розплачуватися десятиліттями. А викачування грошей «завдяки» діяльності «наглядачів» уже призводить до невиконання програм модернізації та підвищення безпеки, продовження ресурсу АЕС. «Енергоатом» невпинно скорочує соціальні програми, скасовує доплати до пенсій, відмовляється будувати житло. Перший результат уже маємо: число аварійних зупинок та порушень у роботі енергоблоків у порівнянні з минулим роком зросло удвічі.

Олег ГАНСЬКИЙ