Такі дані соціологічного дослідження «Територія» нещодавно оприлюднив Інститут проблем управління ім. Горшеніна в рамках річної програми досліджень «Проект країни», повідомляє УНІАН. У 129 населених пунктах (63 міста і 66 сіл) фахівці опитали більше двох тисяч українців, які репрезентують доросле населення України віком від вісімнадцяти років. Квотами у вибірці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує 2,2%.
Отже, згідно з даними опитування, 22% респондентів вважають, що найбільший інтерес для туристів у їхньому регіоні становлять історичні пам’ятки, 21% опитаних вказує на природу і ландшафти, 15% — на чистоту водойм, повітря та лісу, а близько 11% відзначають лікувальні води, грязі, солі. Ще 11% респондентів визначили сільськогосподарську продукцію. Це головні особливості регіонів, на думку їхніх мешканців. У меншій мірі були відзначені релігійні цінності, народна творчість, національна кухня та археологічні пам’ятки.
Проте більше чверті респондентів — 25,3% — категорично заперечили наявність у своєму регіоні будь–чого, що може становити інтерес для туристів. Ще 8,1% опитаних було важко відповісти на це питання. Аналітики інституту роблять висновок, що понад 33% українців не бачать навколо себе нічого привабливого! Тобто кожен третій українець. Більшість із них, згідно з даними опитування, мешкають на сході країни, серед териконів та металургійних підприємств. Такі наслідки індустріалізації, наголошують в Інституті Горшеніна, характерні для мешканців Харківщини, південного сходу, Донбасу, частково для північної та центральної України. Цікаво, що ці песимісти не відрізняються від решти респондентів ані за віком, ані за матеріальним станом, освітою чи характером зайнятості.
Натомість пишатися природою свого регіону схильні в першу чергу жителі Буковини, Закарпаття та Криму, певною мірою — мешканці Полісся, Поділля та центральної України. Релігійними цінностями переважно пишаються галичани та мешканці центру, археологічними цінностями — волиняни, історичними — кияни та закарпатці. Чисті водойми готові показати туристам жителі Закарпаття, Поділля та Криму, найбільше лікувальних вод, солей та грязей — на Поділлі, Закарпатті, Волині та Одещині. Водночас лише 3,1% респондентів оцінюють на «добре» якість доріг у своїй місцевості, 18,7% — на «задовільно», 76,5% вважають дороги поганими.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
