У холі однієї з київських шкіл можна побачити справжню картинну галерею. У ній представлені картини відомих київських художників: братів Крисаченків, Білаш, Скринника, Кондратова, Редько, Ольхова, Шульги, Савицького, Кікіньова, Сандюка... Яскраві пейзажі, портрети, декоративні композиції виглядають зовсім незвично на стіні між кабінетами адміністрації. Знизу висить оголошення: «Картини, які ви бачите перед собою, київські художники подарували своєму колезі — відомому художнику Павлові Крисаченку для лікування його хворої на рак дружини. Придбавши картини, ви допоможете продовжити життя людині». Цінників під картинами немає. Прогалини на стінах свідчать про те, що багато полотен уже продано. Ми зустрілися з Павлом Анатолійовичем півроку потому у нього вдома. На стінах — картини батька, Анатолія Крисаченка, брата Миколи та власні роботи. І — портрет молодої жінки, перев’язаний чорною стрічкою. Із допомогою дружині ми, на жаль, запізнилися. Але не запізнилися познайомити киян з їхнім земляком, талановитим художником у третьому поколінні — Павлом Крисаченком — та історією його родини.