Григоренко буде нашим?
Морально сильні люди — підтримка для оточуючих. Особливо в час, коли світ «перевертається» і всі, немов змовившись, на чорне кажуть: «біле», а на обман — «правда». Серед людей є незначний відсоток тих, чиє відчуття правди є надзвичайно загострене. Вони — як компаси істини. Колись таких називали пророками чи праведниками. У 1960—80–ті в СРСР — божевільними. Як генерала Петра Григоренка, якого утримували у психв’язниці за звичайнісіньку, як на сьогодні, правду — про несправедливу політику Компартії, про причини непомірно великих втрат СРСР у ІІ Світовій війні й про злочинну депортацію Кримськотатарського народу. Утім він не лише говорив правду — він її відвойовував. Виборена ним свобода вже належить нам. Чи не час уголос назвати цього генерала–правозахисника, блискучого військового управлінця, одного з відкривачів України для світової спільноти нашим Героєм?