Без фаворитів, але з переможцем

Традиційні червневі кінобаталії в Сочі цього року тривали тиждень, протягом якого журі на чолі з режисером і драматургом Павлом Чухраєм переглянуло 14 повнометражних фільмів конкурсної програми. Передбачаючи напружені фестивальні будні, організатори розпочали з приємної та урочистої події — на церемонії відкриття приз «За видатний внесок у розвиток російського кінематографічного мистецтва» отримав патріарх російського кіно Олексій Герман. До речі, це була вже третя спроба нагородити легендарного режисера. «Мені цю премію присвоюють втретє, — зізнався зі сцени Герман. — Я двічі відмовлявся, вважав, що це незручно... Якісь вклади в кіно... Ну зняв собі фільм і зняв».

Одноосібного фаворита на «Кінотаврі–2008» не було — про це говорили як експерти, так і завсідники сочинського кіномарафону. А перемогу на фестивалі журі віддало стрічці Бакура Бакурадзе «Шультес» (вартість призу — 625 тис. рублів), в якій розповідається про кишенькового злодія, що працює у московському метро. Цю першість російська кінокритика вже встигла поставити під сумнів. Картину 39–річного Бакурадзе «обізвали» поганою копією кінематографа братів Дарден, яка може бути цікавою хіба що для фахівців. Серед стрічок, які б у ролі переможця «Кінотавра–2008» виглядали органічніше, називають романтичну історію Оксани Бичкової «Плюс один» (Бичкова — автор картини «Пітер FM», що має успішну фестивальну біографію і пристойні як для російського фільму збори у прокаті). Але у списках переможців «Плюс один» таки фігурує — британець Джетро Скіннер, який знявся у цій стрічці, отримав на «Кінотаврі» нагороду за кращу чоловічу роль. Кращим режисером, за версією фестивалю, став Олександр Прошкін, який представляв свою екранізацію повісті Валентина Распутіна «Живи і пам’ятай»; кращою актрисою — Ксенія Рапопорт («Юріїв день», реж. — Ки­рило Се­ребренніков). «Кращим дебютом» стала стрічка Ігоря Волошина «Нірвана». Всього було вручено вісім нагород. Українські кінематографісти за першість у номінаціях не змагалися — як повідомили у Спілці кінематографістів, наших стрічок у програмі фестивалю не було.

Уперше в історії «Кінотавру» на церемонії закриття демонстрували іноземний фільм — документальну стрічку Мартіна Скорсезе «Нехай буде світло» (Shine a Light, 2008). Картина, що розповідає про концерт групи Rolling Stones у Нью–Йорку, вже мала контакт із глядачем на 58–му Берлінському кінофестивалі.

У той час, коли журі визначало кращих із кращих, невтомні папараці традиційно полювали за зірками, які приїжджають на «Кінотавр». Щоправда, імпрез на зразок тих, які в сочинських ресторанах влаштовував минулого року Михайло Єфремов, зафіксувати не вдалося — гості поводилися скромно або ж уміло конспірувалися. Але репортери мали пречудову нагоду збагатити архіви своїх ЗМІ фотографіями Сергія Соловйова, Федора Бондарчука, Йосипа Кобзона, Олени Свиридової, Гоші Ку­ценка, Анни Михалкової... І навіть невловимого суперстар Володимира Машкова, якого в Сочі ледь впізнали — актор дуже схуд й постригся «під нуль». Кажуть, так він готується до головної ролі в черговому голлівудському блокбастері.