Літня паризька історія

Із 4 по 10 червня у невеликому затишному старому кінотеатрі La Filmotheque в Латинському кварталі Парижа відбулося 12 сеансів, на яких разом із «короткометражками» показали 16 фільмів: 4 стрічки — у програмі «Класика українського кіно», 6 — у програмі «Нове українське кіно» та 6 «короткометражок».

«Ми не очікували такого успішного проведення Днів українського кіно у Франції. Цього року маємо в планах Тижні українського кіно в Польщі, Німеччині і Росії. Франція була для нас найважчою країною. З одного боку, Дні українського кіно ми проводили вперше і не знали, на яку зацікавленість сподіватися, з іншого — там про наш кінематограф, на відміну від Польщі чи Росії, знають найменше. Напередодні розмірковували собі, що на прийняття з нагоди відкриття і фуршет прийде близько 50—70 гостей, а на конференцію могло б прийти бодай 10», — каже Максим Ільяшенко, директор МКФ «Молодість», який щойно повернувся з Парижа.

Організатори кажуть, що на прес–конференцію з нагоди відкриття прийшло більше 50 французьких журналістів, так що багатьом навіть довелося стояти при вході. За даними «УМ», у крихітній залі для прес–конференцій було сім українських журналістів і до десяти французьких, причому переважно російськомовних. Їх цікавило насамперед, чому багато українських фільмів знімалися російською мовою. Роман Балаян пояснив французам, що всі стрічки, які знімалися в радянський період часто за російські гроші, але на території України, він вважає українськими, а себе — українським режисером. Та вони заперечили йому, мовляв, французи багато фільмів знімають у Тунісі, але до цих картин не мають ніякого відношення. Тому Андрій Халпахчі пообіцяв, що наступного разу, коли проводитимуть Дні українського кіно, а планують двічі на рік, будуть фільми, які знімалися за українські гроші, на території України й українськими режисерами.

Зірки забігли на канапки і коктейлі

На прийом в Український культурний центр прийшло кілька правдивих французьких селебрітіз, серед яких актор Робер Оссейн, мати якого народилася і виросла у Києві, друг фестивалю «Молодість» Жан–Марк Барр, популярний комедійний актор Бернар Фарсі (знімався у всіх серіях фільму «Таксі»), музикант і фронтмен групи Space Дідьє Моруані, дизайнер Жан Клод Житруа.

Тагір Імангулов із компанії Nemiroff, яка була основним спонсором і співорганізатором Днів українського кіно, каже, що Робер Оссейн, який зіграв чоловіка Анжеліки, прийшов на прийом на милицях. «Йому 81 рік, мав зламану ногу, але не міг пропустити відкриття Днів українського кіно. Прийом проходив на другому поверсі. Спеціально для нього ми організували фуршет на першому, щоб він міг поспілкуватися з журналістами й українськими режисерами. Не хочеться, щоб склалося враження, ніби ми привернули увагу до себе саме завдяки французьким зіркам. У світі знають про Кіру Муратову і Романа Балаяна. Їхні фільми завжди викликають ажіотаж. Неподалік від Українського культурного центру у Бернара Фарсі того вечора був спектакль. За півгодини до того він зайшов у Центр, щоб познайомитися з нашими режисерами. Хотів залишитися та мусив бігти грати у спектаклі. Хоча запропонував запрошувати його до співпраці», — пояснює «УМ» Тагір Імангулов.

Друга українського Президента і потенційного Бульби Жерара Депардьє цього разу не було. Під час Каннського фестивалю на Лазурному узбережжі в нього почалися зйомки. Втекти звідти ніяк не вдалося.

Французькі українці розізлили Кіру Муратову

Фільмом відкриття був «Два в одному» Кіри Муратової, яка особисто представляла його паризькій публіці, так само як і свою дебютну картину «Короткі зустрічі» та останню «короткометражку» «Лялька». Після перегляду Кіру Муратову не відпускали більше години. Ділилися враженнями, запитували про зйомки, де можна побачити її картини. Глядачі сприйняли фільм «Два в одному» як сюрреалістичну картину, андеґраунд, порівнювали з Луїсом Бунюелем. Хоча сценарист і чоловік Кіри Муратової Євген Голубченко переконував їх, що подібні речі відбуваються в житті і що це реалізм, тільки концентрований. Французи сприйняли таку відповідь як жарт.

Утім Кіра Георгіївна не була б тією самою геніальною режисеркою зі складним характером, якби не знайшлося б чогось, що її страшенно роздратувало. Одна пані закинула їй, навіщо знімати і показувати такі сюрреалістичні картини, мовляв, треба щось більш гармонійне, виховне. Тоді Кіра Муратова не витримала і різко відповіла, що постійно чула подібні докори в радянські часи і що вже досить таке говорити, бо її фільми теж мають своєрідну виховну функцію.

На третій день показували ранній фільм «Відлюдько» й передостанню картину «Ніч світла» Романа Балаяна. Були дуже довгі овації і теплі відгуки.

Під час днів українського кіно повз La Filmotheque проходили харківські студенти і вирішили подивитися наші фільми у Парижі. За словами Максима Ільяшенка, половину відвідувачів складала українська діаспора, а половину — французькі студенти, тому недарма вони перекладали всі стрічки на французьку.

У програму було внесено тільки найуспішніші і найкращі українські картини, оскільки їх не багато, вони ж помандрують і в інші країни, тільки час від часу щось додаватиметься. Від комерційних картин не відмовляться. В Українській кінофундації кажуть, що у Парижі до них прийшли листи від німців, японців і французів, щоб купити права на прокат «Сафо». Тому має бути і класика, і сучасне, і андеґраундне кіно, і комерційне.

Через два роки Українська кінофундація планує проводити у Парижі Ніч українських «короткометражок». Зараз, за словами організаторів, їм би не вдалося назбирати якісного короткого метра на цілу ніч. Показували «Йшов трамвай №9» Степана Коваля, «Подорожні» Ігоря Стрембіцького, «Проти сонця» Валентина Васяновича, тобто ті фільми, які мають нагороди на міжнародних кінофестивалях. «Ми сконтактували з французькою компанією, яка проводить Ночі короткого метра в Україні. Домовилися, що будемо допомагати в організаційних питаннях один одному, — каже Ільяшенко. — Нашою метою було знайти дистриб’юторів, домовитися про співпрацю, і ми її досягли».