«Причиною вибуху було те, що на рівні тисячі метрів, орієнтовно в шарі «Мазурка», стався великий викид як породи вугілля, так і газу. Саме метан піднімався нагору через стовбур, і ми не виключаємо, що на рівні стовбура під тиском такого обсягу газу, було зірвано муфти. Під час зриву муфти могла з’явитися іскра, яка й стала причиною такого вибуху».
Тричі праві були ті, хто по «гарячих слідах» підземного вибуху на єнакієвській шахті імені Карла Маркса повторювали: такої аварії вітчизняна вугільна галузь ще не знала. І річ тут, звісно, не тільки в масштабних руйнуваннях підземних і наземних споруд, насамперед шахтних стволів. А й у тому, що відразу після вибуху, який вогненним смерчем вихопився на поверхню і травмував тут півдесятка робітників, шанси вижити у 37 людей, які перебували під землею, вважалися мінімальними. Тому можна зрозуміти реакцію голови урядової комісії на повідомлення про виявлення під землею відразу двох десятків вцілілих потерпілих: «Це просто Божа поміч...».