Козацтво для дітей

Чи розмови про «невмирущість українських традицій» варто сприймати серйозно? Відповіді не отримаємо, поки не спробуємо попрактикувати їх і перевірити на живучість у реальності. Скуштувавши української страви, зрозуміємо, чи вона смакує. Додавши власний голос до звучання стародавньої пісні, відчуємо струмінь теплоти і спокою, спільності з громадою. Розповівши дитині казку чи розписавши з нею писанку, збагнемо, наскільки міцно пов’язані покоління. І якою великою є відповідальність батьків за духовний і творчий розвиток малят.

Минулої суботи на обійсті родини Ющенків у Нових Безрадичах зібралися сім’ї, яким подобається жити в українській традиції, або які принаймні нею цікавляться. Вони привели своїх дітей на Дитяче козацьке свято, яке вже третій рік поспіль влаштовує президентська родина. На просторому дворищі, вкритому м’яким килимом трави, майже сотня дітлахів годин зо три гралися в традиційні українські ігри. Родина Силенків — кобзар Тарас, Неля і діти Святослав та Мирослава навчили дітлахів обрядових веснянок, фольклористичний гурт «Буття» зацікавив записаними в різних регіонах України рухливими забавами під троїсту музику, а хлопці зі Школи бойового гопака показали свою майстерність і запросили старшеньких спробувати поборюкатися понародному.

«Ми запрошуємо на Дитяче козацьке свято дітей наших співробітників, колег, друзів, — розповіла «УМ» господиня свята Катерина Ющенко. — Діти мають нагоду взяти участь у козацьких забавах, скуштувати козацький куліш та юшку, подивитися козацькі двобої, кінні забави, покататися на козацьких човнах, потанцювати, поспівати, позмагатися і відчути себе справжніми героямикозаками. Нам дуже важливо, щоб наші діти змалку виростали зі знанням та розумінням того, якою багатою є наша українська культура, якими давніми та прекрасними є наші традиції, і що сьогодні ці традиції живуть і розвиваються». Діти справді захопилися, бо в «перер­вах» не запитували в батьків: «Котра година? Чи скоро вже підемо?», а охоче відтворювали вивчені ігри. Частина дівчаток прикипіла до столика, за яким знана писанкарка Оксана Білоус навчала розписувати писанки. А коли в полі зору з’явився Григорій Князюк з луками і стрілами, до нього в чергу по науку вистроїлися і шестирічні, і тінейджери.