Удруге за останні три роки жіноча збірна України зустрічалася у стикових матчах із словачками і вдруге добилася сумарної перемоги. Перший раз це було під керівництвом Леоніда Ратнера, тепер — під проводом Леоніда Євтушенка.

Впровадження Міжнародною федерацією (ІААФ) елітних змагань — «Золотої ліги» — на певний час підвищило інтерес до «королеви спорту». Проте коли на кону стоїть олімпійська медаль, більшість атлетів світу забувають про решту змагань. До того ж, насправді, не такі вже й високі призові на «Золотій лізі» — мільйон доларів на всіх переможців усіх шести етапів. Такі гроші в Європі заробляє за рік посередній футболіст. З огляду на це нинішня Суперліга збирає далеко не всіх найсильніших. Та й ті, хто стартують на етапах, не ставлять собі за мету перемогти будь–якою ціною, а в основному готуються до Олімпійських ігор. Підтвердив це й той факт, що з десяти переможців першого етапу, який відбувся на початку місяця в Берліні, на другому етапі, в Осло, з’явилися лише семеро. Гонитву за мільйоном призових продовжили п’ятеро — ті, хто у сво­їх дисциплінах переміг по двічі.

XXІV континентальна першість відбувалася в столиці останньої зимової Олімпіади — Турині — напередодні літніх Ігор у Пекіні. Усі олімпійські ліцензії вже давно розібрали, тож нинішній форум став для гімнасток із 36 країн останньою репетицією перед вояжем до Китаю.

У 17–річному віці в 1999 році швейцарець Ро­же Федерер вперше зіграв на «Ролан Гарросі». Із тих пір хлопчина доріс до звання кращого тенісиста планети й упродовж тривалого часу впевнено очолює світовий рейтинг. Починаючи з тріумфу на Уїмблдоні–2003, він виграв 12 турнірів із серії «Ве­ликого шолома». Проте у великого спортсмена залишається нездійсненна мрія — виграти відкритий чемпіонат Франції. Саме цей «недолік» не дозволяє Роже отримати «шолом».

Початок Євро–2008 не подарував шанувальникам футболу яскравої гри й особливих емоцій, а потішив хіба що самим фактом, що чемпіонат нарешті стартував. У жодному з матчів двох ігрових днів не було забито більше двох м’ячів, і в кожному голами відзначалася лише одна команда. Дуелі в групах А і В відбувалися за однаковим сценарієм: поразка господарів із мінімальним рахунком 0:1 і очікувана перемога фаворита над претендентом на сенсацію (двічі по 2:0).

Головні події канадського «Гран–прі» відбулися на 20–му колі, коли лідери почали заїжджати на перший піт–стоп. Фін Кімі Райкконен пригальмував перед виїздом із боксів, очікуючи, коли загориться зелений сигнал світлофора. Саме в цей час у болід чемпіона світу врізався британець Льюїс Хемілтон, який мав «поул–позишн» за підсумками кваліфікації, лідирував до піт–стопів і дуже хотів зберегти перше місце. Як наслідок — із боротьби вибув і лідер «Феррарі», і провідний пілот «Макларена».