У Києвi нещодавно відбулася вже традиційна чотириденна виставка «Сучасна освіта в Україні — 2004», організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук та виставковою фірмою «КАРШЕ». Особливою увагою користувався семінар Центру комп'ютерних інформаційних систем Академiї педагогiчних наук та Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти. Зійшлися на думці, що комп'ютери у школі потрібні насамперед учителям. Але їхнiй рівень володіння цими машинами, особливо тих, хто закінчив вуз 15—20 років тому і не є математиками за фахом, м'яко кажучи, низький.
«Аналіз досвіду кращих ліцеїв і гімназій Києва свідчить, що комп'ютери в них використовують переважно на уроках інформатики», — каже заступник директора Центру комп'ютерних інформаційних систем АПН Лідія Митько. Як правило, у комп'ютерному класі стоїть 8—10 машин, хоча за моніторами спостерігають щонайменше 25 учнів, більшість з яких дивиться на екрани під кутом, який не є безпечним для здоров'я. До того ж у класі, де розташовано багато комп'ютерів, створюється недоброякісне магнітне поле. Проблематичним є і питання якості шкільних комп'ютерів: «здоровіші» монітори на рідких кристалах коштують дорожче. «Сьогодні багато престижних шкіл пропонують малюкам опанування комп'ютерів iз першого класу, — розповідає Лідія Митько. — Однак, за медичними нормами, 6—7-річна дитина може сидіти перед екраном не більше 10 хвилин на день. До того ж, якщо не навчити школяра сприймати комп'ютер не як іграшку, а як інструмент для навчання, машину для оброблення інформації, є небезпека, що дитина, навчившись клацати клавішами, використовуватиме це вміння хіба що в комп'ютерних клубах, для ігор».
Отож не таким уже й риторичним видається питання: «Навіщо у школі комп'ютери?». Адже не всі готові до відповіді: «Для ефективнішого управління процесом навчання, для демонстрації наочності на уроках, для перевірки знань учнів за допомогою тестувань». Утім сторінки педагогічної літератури ще не рясніють корисними порадами щодо можливостей комп'ютера, а про організований «лікнеп» для учителів залишається тільки мріяти. В Україні досі не регламентовано використання комп'ютерів під час шкільного навчання, вітчизняна система освіти потребує для цього розроблення спеціальної методики. Водночас фахівці з Науково-методичного центру засобів навчання вважають, що значну частину проблем школи в Україні можна вирішити за рахунок програмного забезпечення. Причому на даному етапі потрібні не стільки комп'ютерні класи, скільки машина для вчителя — з екраном, на якому всьому класові було б видно «картинки», необхідні для опанування теми заняття. Чи то будуть розрізи клітин рослини під мікроскопом, чи хімічна реакція, чи уривок історичного фільму, чи краєвид місцевості, про який розповідається в підручнику з географії. За словами завідуючої відділом програмного забезпечення Науково-методичного центру Наталії Чабанної, завдяки тендеру, що його оголосив центр, педагоги з програмістами вже готують комп'ютерні програми з історії, біології, хімії, англійської мови та інших предметів. Передбачається, що за кілька місяців буде завершено курс «Людина. Суспільство. Світ», фрагменти якого стануть у нагоді на уроках історії, суспільствознавства, літератури.