«Беруть усі, всюди і за все», — такого висновку дійшла робоча група з питань корупції Всеукраїнської студентської ради при Президентові України. Всеукраїнська протикорупційна студентська акція тривала з 17 листопада по 6 лютого, тобто в час, коли вузи «стрясала» сесія. В цей час діяла телефонна «гаряча лінія»: кожен студент, який знав її номер, міг зателефонувати і розповісти про хабарників у його вузі та спитати поради, як чинити у тому чи іншому випадку. Окрім цього, представники студентської ради виїздили в регіони, розмовляли зі студентами та ректорами вузів. «Приблизно 150 гривень за залік беруть як у райцентрі на Чернігівщині, так і в столичному вузі, скажімо в КПІ, — каже секретар студради Андрій Черних. — Можна навіть сказати, що в усій країні виробилися єдині тарифи на такі «послуги» для студентів». Цікаво, що способи «оплати праці» викладачів за останні роки дещо оновилися. Якщо раніше гроші треба було передавати індивідуально, то тепер на курсі частенько є посередники, яким можна «здати» купюри і бути спокійним за свої оцінки, навіть не пішовши на іспит...

«Жодна молодіжна організація, яка сьогодні діє в Україні, не може похвалитися такою результативністю, як Пласт», — заявив народний депутат-«нашоукраїнець», секретар Комітету Верховної Ради з питань молодіжної політики Юрій Павленко на презентації цієї національної скаутської організації для представників державної влади, громадськості і преси. І науковці, і практики-педагоги, ознайомившись з методикою Пласту, переконуються, що виховний процес тут, на відміну від багатьох інших дитячо-юнацьких організацій, має логічну систему. Завідувачка лабораторії дитячих об'єднань Інституту проблем виховання АПН України Раїса Охрімчук розповіла, що під час практичного ознайомлення з літнім гуртовим відпочинком дітей вона з наплічником, часом під дощем, пройшла багатьма дитячими таборами і переконалася, що пластові табори — найзмістовніші.

У Києвi нещодавно відбулася вже традиційна чотириденна виставка «Сучасна освіта в Україні — 2004», організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук та виставковою фірмою «КАРШЕ». Особливою увагою користувався семінар Центру комп'ютерних інформаційних систем Академiї педагогiчних наук та Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти. Зійшлися на думці, що комп'ютери у школі потрібні насамперед учителям. Але їхнiй рівень володіння цими машинами, особливо тих, хто закінчив вуз 15—20 років тому і не є математиками за фахом, м'яко кажучи, низький.