«Знов за воду гроші...»

«Біло–блакитна» Луганська облрада піднесла населенню краю черговий сюрприз, утім, давно очікуваний. Рішенням від 29 травня різко піднято тарифи на послуги водопостачання та водовідведення. Кубометр холодної води, який недавно обходився пересічному луганчанину в 2 грн. 10 коп., відтепер коштуватиме 3,90 гривні. Ще більш круто злетів тариф на водовідведення: з 1,35 до 2,75 грн. за куб. За таке рішення проголосувало 84 депутати зі 120 за «штатом». Проти було 11.

До цього можна додати, що підприємствам теплопостачання області вода обходитиметься ще дорожче — 5,7 грн. за кубічний метр (і 4,32 грн. — за його відведення). Тобто слід очікувати автоматичного злету тарифів за опалення та за гарячу воду. Підприємствам узагалі запропоновано платити по 9 гривень за куб води.

«Зелене світло» — для «варягів»

Цікава подробиця. За­зви­чай соціально–економічними проблемами ввіреної їм території обласні народні обранці займаються доволі–таки спорадично. То комусь землю виділять під піщані кар’єри, то виженуть з роботи одного начальника обласного комунального підприємства і призначать іншого, то образливого листа Президентові складуть... Хоча, здається, економіки торкався лише один такий лист — частіше голові держави надсилали епістоли на теми, від життєвих потреб людей максимально віддалені. Щодо НАТО чи там на захист російської мови (себто на остаточне загроблення мови державної). Так от, «політичні» сесії завжди транслювалися в прямому ефірі, а ввечері їх коментували слухняні телеканали з найменшими подробицями. Цього ж разу трансляції не було, а коментарі «всохли» до коротеньких повідомлень. Із посиланням на інформагенції. Звідки така надзвичайна скромність у керманичів облради прорізалася?

Родзинка цієї, доволі банальної, як на наш час, ситуації в тому, що старалися «регіональні» депутати не для рідної області, а для «варягів». Річ у тім, що на одній із недавніх сесій вони проголосували за передачу практично всього комплексу водопостачання в області в руки московському ТОВ «Росводоканал». На момент голосування було відомо, що «концесійну справу за позовом ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» узяв до розгляду місцевий суд Алчевська (металургів не влаштували умови концесії, виписані «хіміками» з облради спеціально під російську компанію), але «народних обранців» це аж ніяк не зупинило.

Майно на багато сотень мільйонів — якщо не мільярдів — гривень опинилося в руках товариства з обмеженою відповідальністю. Тобто в разі невиконання умов концесії ТОВ «Луганськвода» (дочірнє підприємство вищезгаданого «Росводоканалу») відповідатиме лише статутним фондом у кількасот тисяч гривень. Майно передано під обіцянку концесіонера вкласти в реконструкцію водопостачального комплексу Луганщини в найближчі п’ять років «аж» 500 млн. грн. При тому, що, за оцінками фахівців, потрібно мінімум 1,8 млрд. грн.

Окремої розповіді потребує процес викручування рук міським радам області, від яких домагалися передачі в обласну власність міськводоканалів. Устояв мало хто; Луганськ, у якого, між іншим, є власні підземні джерела питної води, тиску обласних керманичів не витримав. До речі, окрім «батога» — загрози чергового путчу в міськраді, — обласні керманичі (тоді це були Олександр Єфремов і Віктор Тихонов) запропонували ще й «пряник»: письмову обіцянку ліквідувати в місті «графік» подачі води і без згоди міськради не підвищувати тарифи. Звичайно, збрехали.

Після того як більшість водоканалів зігнали під один дах, почалася пропагандистська кампанія, присвячена користі здачі ОКП «Луганськводоканал» в концесію. Причому більше рекламувалася не сама ідея, а потенційний концесіонер — ТОВ «Росводоканал». Стверджувалося, що у цієї структури (що входить до відомої московської «Альфа–груп») — величезний досвід забезпечення водою великих територій. Називалися Барнаул, Краснодар, Тюмень, Твер і... Калузька область. Але достатньо було зазирнути на офіційний сайт ТОВ, аби переконатися: чутки про величезний досвід товариства надто вже перебільшені.

Себто «Росводоканал», справді, різноманітними способами (у Твері навіть дійшло до порушення кримінальної справи про підкуп депутатів міської думи) перебрав на себе контроль над водоканалами перелічених населених пунктів. Але стверджувати про якісь успіхи ТОВ у розбудові водних мереж серйозних підстав немає. Очевидно, саме тому вже взимку нинішнього року фірма «фанерою пролетіла» повз Волгоград, де теж був оголошений концесійний конкурс.

Тарифи зросли вдвічі

Але навіть не в тому річ. Хто знає географію бодай в обсягах середньої школи, мабуть, звернув увагу: всі (!) названі міста розташовані на берегах солідних рік. Твер — на Волзі, Барнаул — на Обі, Краснодар — на Кубані. Що стосується Калузької області — це таке хитре перебільшення. Насправді «Роскводоканал» обслуговує лише власне Калугу і невеличкий, тисяч на 20 населення, Боровський район Калузької області. Так от, Калуга стоїть на річці Ока і має власну пристань. Тобто Ока в цьому місці суднохідна; інакше кажучи, води повз місто тече багато, і, щоб подати її в мережу, великих зусиль не треба: опускай трубу у воду і помпуй. А в Тюмені — навіть власний порт на Турі...

Тепер подивимося на Луганську область. Єдина гідна згадки ріка — Сіверський Донець. Тік води — удвічі менший, ніж у Кубані, увосьмеро — ніж у Оки. Порівнювати з Волгою чи з Об’ю язик не повертається. І все це — поруч. А на Луганщині від т.зв. Західної фільтрувальної станції (поблизу Лисичанська на Дінці) до Антрацита — 180 км і сім (!) підйомів. Це при тому, що вище по Дінцю його воду активно «смокчуть» індустріальні Донецька та Харківська області. Тобто це ми маємо велетенський досвід екстремального водозабезпечення, а не московські варяги.

Ну і, нарешті, головна обіцянка «варягів» — укласти в модернізацію водної мережі області півмільярда. Вони ще нічого не вклали, а тарифи — на їхню вимогу — підвищили практично вдвічі. Що це означає на практиці? Сьогодні до споживача доходить приблизно півмільйона кубометрів води на день. Отже, за рік — 180 млн. куб. м, Достатньо додати до тарифу гривню — і водопостачальник відразу отримує додатково 180 мільйонів. За 5 років — 900 мільйонів. Але ж тариф піднято значно вище, ніж на гривню. То для чого нам тут варяги? Тим більше що в них, як ми переконалися — жодного досвіду у видобуванні води в степовій посушливій зоні. А Сіверський Донець — він не безмірний. До того ж, як би там не лютувала інфляція, а промислове виробництво весь час зростає. У найкращі радянські часи Донбас споживав 3,25 млн. кубометрів води за день; левову її частку «випивала» важка промисловість. Якщо не буде знайдено нетрадиційних джерел води, до цього рівня розвитку ми не дотягнемо просто через її нестачу. Зрештою, якщо всерйоз ставити саме лише завдання покінчити з подачею води за графіком населенню Донбасу, жодного Дінця не вистачить.

Чути якісь цікаві пропозиції щодо цього від москвичів поки що не доводилося. Або вони про майбутні труднощі ще не здогадуються, або такого завдання для себе вони й не планували від самого початку.

...До речі, без теми НАТО й цього разу не обійшлося. Мабуть, аби підсолодити пігулку союзникам–комуністам (ті навіть улаштували щось на кшталт демонстрації протесту), голова облради Валерій Голенко запропонував ухвалити звернення про недопущення втягування України в Північноатлантичний альянс. І пообіцяв на наступну сесію винести питання щодо виділення коштів на роз’яснювальну кампанію «про НАТО».

Може, нехай би вони у ці цяцьки бавилися, аби тільки економіку не чіпали?