У Словаччині є одна романтична культурна традиція — освячувати нові книжки і навіть компакт–диски. Якщо видавництво презентує роман про кохання, його поливають (освячують) шампанським, якщо про війну — посипають гільзами, і так, відповідно до теми, знаходиться «свята вода». Книги української дослідниці Голодомору Валентини Борисенко «Свіча пам’яті», її аспірантки Олесі Стасюк «Деформація культури в роки Голодомору» та збірник матеріалів міжнародної наукової конференції до 75–х роковин Голодомору в Україні (Пряшів, 23 листопада 2007 року) в посольстві України в Словацькій Республіці освячували зерном. Символ більш ніж промовистий.

Нещодавно парафіяни православної церкви у райцентрі Балта, що на Одещині, стали свідками того, що безпосередньо в будівлі храму ночують ченці УПЦ московського патріархату. А від «церковників» із подивом почули, що «ніде поки що відрядженим ченцям жити — от і ночують там, де церковне начальство поселило». Проте, як повідомив «УМ» Сергій Мартинюк, отаман Балтського міського осередку Українського козацтва, невдовзі під монастир переобладнають будівлю місцевого військового шпиталю. «Тоді й поселяться в кімнатах, що стануть келіями, не лише перших десятеро прибулих, а й ще близько 70 російських ченців, яких готуються відрядити на Одещину з Курської губернії», — стверджує пан Мартинюк.