Свій до свого по своє

Сьогодні у Парижі відкриваються «Дні українського кіно». У вересні наші фільми протягом тижня показуватимуть у Польщі, тоді у Чехії, Росії, Німеччині. В Андрія Халпахчі, директора Української кінофундації, який займається організацією цих кінопоказів, часто запитують, чи будуть «Дні українського кіно» в Україні. А то іноземці ознайомляться з нашим сучасним кінематографом, а ми тільки про нього чули. Дочекалися.

Із другого по шосте червня Міністерство культури і туризму України, Національний центр Олександра Довженка та Національна спілка кінематографістів України презентують у столичному Будинку кіно фестиваль «Дні українського кіно», де покажуть ігрові, неігрові та анімаційні фільми, що були зняті протягом 2005—2006 років. «Чотири роки тому ми проводили аналогічний фестиваль. Після цього була неоднозначна реакція. З одного боку казали, що ми показали весь резервуар сучасної кінематографії. З іншого, мовляв, треба дожитися до того, щоб в Україні проводити «Дні українського кіно». Цього разу ми презентуємо доробок із нагоди 50–річчя Національної спілки кінематографістів», — каже голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль.

У програмі фестивалю 58 робіт, із них 10 — анімаційні картини для дітей. Кінопокази проходитимуть у синьому і червоному кінозалах, починаючи з 14.00. Вхід на всі сеанси безкоштовний. Організатори вважають, що найбільшу зацікавленість у глядачів має викликати історична драма Миколи Мащенка «Богдан–Зиновій Хмельницький», прем’єра якої відбулася нещодавно. «Його фільм часто критикують і не зважають, скільки зусиль було затрачено на його створення. Епос дуже рідко потрапляє на канали. Це фільм, який через одну особистість висвітлює трагедію цілого народу», — додає кінокритик Лариса Брюховецька. В основну програму входять також останній фільм Кіри Муратової «Два в одному», фільм Єви Нейман «Біля річки», «Вбивство у зимовій Ялті» Олександра Муратова, «Запорожець за Дунаєм» Миколи Засєєва–Руденка, «Прикольна казка» Романа Ширмана та інші.

У програмі більшу частину фільмів займає «короткий метр» молодих режисерів. Учора показували фільм–переможець минулорічного кінофестивалю «короткого метру» «Відкрита ніч» «Приблуда» Володимира Ямбурського. Ганна Чміль зізнається, що на фестивалі є багато картин, які без внутрішнього стресу і напруги дивитися не можна. «Це молоде українське кіно, особливо короткометражне. Знімали його молоді дівчата — на студії «Кінематографіст» — під керівництвом Світлани Степаненко. У «Раю» Надії Кошман й «Марії і Марфі» Наталі Патракової досліджено нелегку жіночу долю. Кінопроцес розпочався, а це означає, що спокою молоді режисери не дадуть, поки ми їх не подивимося».

Лариса Брюховецька радить не пропустити документальні стрічки — «Фієсту» Анни Яровенко, головний герой якої живе у селі Черкаської області, «Щасливу Настуню» Михайла Ткачука, цьогорічного лауреата Шевченківської премії, «Чому білий птах з чорною ознакою» Павла Фаренюка , що розповідає про дітей–сиріт. Каже, що у програмі не всі стрічки — шедеври, є й слабкі, російськомовні трапляються. «Про них можна багато говорити, але краще подивитися», — закликає відвідувати «Дні українського кіно» Лариса Брюховецька.

Ганна Чміль у свою чергу пообіцяла, що фестиваль ближчим часом буде організовано по всій Україні, а деякі картини, як от «Богдан–Зиновій Хмельницький» на DVD, буде передано у бібліотеки і школи.