Хто не хоче пам’ятати

Після антиукраїнських істерик, що їх із майже промисловою регулярністю продукує місцевий «регіональний» бомонд; після отих «пісуарних» з’їздів, фальшованих «протипомаранчевих» музеїв і валунів на честь висмоктаних із немитих пальців «жертв ОУН–УПА» відкриття на Луганщині каплиці на вшанування пам’яті загиблих під час Голодомору 1932—33 років здається явищем мало не сюрреалістичним. Проте таки відкрили й освятили з дотриманням усіх канонів. Як церковних, так і світських.

Звели каплицю на мальовничій околиці Сіверськодонецька, поруч із т.зв. храмовим комплексом. Виявляється, ескізний проект розробляла Рада художників, яка діє при міськраді. Це художники вигадали хрест, який наче ширяє в повітрі, над чорним скорботним каменем. Камінь цей привезли з Житомирщини; баню для каплички зробили в майстернях Київської єпархії. Можна сказати, вся Україна долучилася до богоугодної справи.

Загалом місто хіміків виникло уже після трагедії Голодомору, але до території міськради зараховано кілька селищ, колишніх сіл. Тому хоча формально каплицю звели у відповідності до минулорічного указу Президента (від 28 березня), сам підхід не був тут формальним. Щоправда, місцевим краєзнавцям поки що вдалося відшукати по архівах акти про смерть лише по двох селах — Боровському та Сиротиному. Моторошно від тієї «статистики». 1929–й — 43 записи про смерть; 1930 — 44; 1931 — 39. Уже в 32–му — 117 смертей, а в 33–му — 406. Удесятеро більше «норми», якщо для смерті вона взагалі може існувати...

На освячення приїхав голова Луганської обласної держадміністрації Олександр Антипов; зрозуміло, прибув міський голова Сіверськодонецька Володимир Грицишин; церемонію освячення каплиці провів єпископ Сіверськодонецький і Старобільський Агапіт (Іван Бевцик (так названо священно­служителя на офіційному сайті). Але, мабуть, цікавіше, хто зневажив пам’ять про закатованих голодом українських селян.

Не було тут голови обласної ради Валерія Голенка; взагалі не з’явився жоден представник облради, якщо не рахувати депутата, заступника міського голови Сіверськодонецька Андрія Бодрова... якого керівництво місцевого осередку ПРУ вирішило позбавити мандата. Не було жодного нардепа від Луганщини — хоча екс–керманичі області Олександр Єфремов і Віктор Тихонов саме в цей час знаходилися в Сіверськодонецьку — на знаменитому «Азоті» вони взяли участь в урочистому пуску цеху з розділення повітря. Таке враження, що ці місцеві керівники аж тремтять від самої думки, що їх хтось може запідозрити в лояльності до власної держави і українського народу. До речі, генеральний директор підприємства Валентин Козаков стояв поруч із мером та «губернатором»...

...Під час виступу голова ОДА Олександр Антипов повідомив, що в Луганську нарешті на місці пам’ятного знаку, в закладанні якого в березні минулого року взяв участь Президент України Віктор Ющенко, буде зведено справжній монумент на вшанування пам’яті жертв Голодомору. Автором проекту є відомий на Луганщині скульптор Микола Можаєв, який створив всесоюзно відомий пам’ятник «Нескорені» в Краснодоні, присвячений героям «Молодої гвардії», та інших ідеологічно витриманих витворів монументальної пропаганди.

Вважати це символом епохи?