Хочу бути райцентром!

Північна Київщина разюче відрізняється навіть від південних районів області: мальовничі пейзажі, чисте повітря, тиша. Але навіть на перший погляд видно, що люди тут менш заможні — іномарок на дорогах майже не видно, а кінь та віз — звичний вид транспорту. Воно й не дивно: піщані ґрунти — це, звичайно, не чорноземи, і хороший урожай у цих краях виростити нелегко. Села пустішали, молодь масово виїжджала — і цей фактор тільки поглиблював проблему. Адже хто погодиться мешкати на краю світу, де єдиною розвагою та шляхом до самореалізації є сама природа?

Утім змінити ситуацію на краще можна завжди. І якщо люди в окремо взятому селі не здатні змінити стан речей у глобальному масштабі, вони завжди можуть розпочати з малого. У селі Розважів Іванківського району — до речі, колишньому райцентрі — вирішили спочатку провести в кожен двір воду. «Адже одна справа — ходити до колодязя, а зовсім інша — користуватися вдома всіма благами цивілізації», — розповідає сільський голова Розважева Володимир Петровський. Попередній підрахунок, скільки коштуватиме селянам це задоволення, ентузіазму не викликав — фахівці назвали цифру 368 тисяч гривень. У місцевому бюджеті таких грошей, звичайно, не виявилося, держава також не була готовою розщедритися. Ініціативна група взялася шукати спонсорів. І, як не дивно, знайшла. Український фонд соціальних інвестицій погодився допомогти, щоправда, з єдиною умовою — аби громада села також внесла свою частку. Домовилися, що це буде 70 тисяч гривень.

«За кошти селян ми «пробили» стометрову свердловину. Звичайно ж, за допомоги спонсорів — самі шукали кільця, люки, — розповідає Володимир Іванович. — Решту робіт — будівництво водонапірної башти, прокладення 1600 метрів водогону тощо — нам профінансував фонд». Аби експлуатувати новозбудований об’єкт, спеціально створили громадське об’єднання «Громада», сільська рада платила фахівцям, які обслуговували систему. Невдовзі, щоправда, держава встановила нові правила гри: аби постачати воду населенню, треба було придбати недешеву ліцензію. Тому селяни передали об’єкти в управління водного господарства району.

Приклад розважівців виявився «заразним». І бажання мати в будинках воду виявили мешканці сусіднього Жеревпілля. Як не дивно, також знайшли спонсора — на цей раз Чорнобильську програму відродження і розвитку. А мешканці Розважева, повіривши у власні сили та побачивши, що у сусідів також справи йдуть добре — вода ось–ось з’явиться і в Жеревпіллі, — й собі запропонували «чорнобильцям»: профінансуйте будівництво ринку. «Потреба мати власний торговельний майданчик була величезною, — розповідає сільський голова. — Так історично склалося, що саме сюди сходяться шляхи з навколишніх населених пунктів. А їхати на базар неблизько: до Іванкова — 18 км, до Тетерова — цілих 36».

Ринок відкрили за три місяці. Частину обов’язків узяли на себе люди, а найзатратнішу — спонсори. Наступним кроком стало будівництво молодіжного центру. Розважівців вікової категорії «до двадцяти років» налічується до трьох сотень. «Влітку виходить триста чоловік на вулицю — їх же треба чимось зайняти», — каже Володимир Петровський. Так у селі з’явився новий клуб і комп’ютерний центр, потім тренажерний зал. У Розважеві, чи не вперше в районі, провели вуличне освітлення, газифікували його, у планах — відкриття будинку для літніх людей. І також за допомогою громадських організацій. «Побачили, що у селі відчутно зросла народжуваність — відкрили кімнату для дошкільнят: такий собі міні–дитячий садок, — розповідає Володимир Іванович. — Із тренажерним залом допомогла тенісистка Марія Шарапова — на неї ми також вийшли через Чорнобильську програму відродження і розвитку».

Звичайно, без накладок у цій справі не обійшлося. Так, наприклад, не всі мешканці села погодилися заплатити по півтори тисячі гривень за підведення газу. «Але головне, що люди навчилися лобіювати свої інтереси перед владою, вишукувати додаткові ресурси, писати проекти для одержання грантів, проводити тендери, контролювати якість робіт, — каже Віктор Мірошниченко, виконавчий директор Українського фонду соціальних інвестицій. — Донорським організаціям залишається тільки трохи підтримати громади теоретично, як це зробив Японський фонд соціального розвитку». Подібним шляхом — через самоорганізацію громад — відбувалося формування громадянського суспільства у країнах sз розвиненою демократією. Простіше кажучи, є два шляхи для отримання матеріальних благ: або просити їх у когось, найпростіший варіант — у держави, або здобувати самим. Світ уже вміє самоорганізовуватися і створювати. Ми ж тільки вчимося писати проекти, бізнес–плани і звикаємо до економічних термінів у своєму житті. Але, як це не дивно, виходить це у нас, якщо постаратися, доволі успішно. Так, на Київщині успішно реалізовано майже 30 соціальних проектів (і це тільки з УФСІ), — люди гуртуються і ремонтують школи, дитячі садки, дороги. У мешканців Розважева є нова ідея — використати усі переваги красот місцевої природи і розвивати тут «зелений туризм».

Юлія РОМАНКЕВИЧ