Ідея генетичної модифікації або, як казали раніше, «генної інженерії» з’явилася одночасно з генетикою — приблизно в першій чверті ХХ століття. Хто був її автором, вже й не дошукатися. Вона просто мусила спадати на думку кожному, хто зміг чітко усвідомити: кожна клітина кожного організму містить у собі докладний інформаційний опис усіх білкових сполук, з яких складається цей організм. Висновок напрошується сам по собі: міняємо опис — змінюється організм. У нього з’являються якісь нові властивості, що краще відповідають потребам людини. Які саме? Не важливо. Кожен знає, що для нього краще. Науковці — не виняток. Вони також мріють покращити життя та, на відміну від решти людей, час від часу знаходять способи здійснення власних мрій.
Вітчизняним генетикам із пошуком не пощастило. Генетику, разом із кібернетикою та (чомусь) квантовою механікою, було визнано «буржуазними лженауками». Сотні мрійників на чолі з провідними фахівцями — Четвериковим, Тимофєєвим–Ресовським — опинилися, а декотрі й сконали в таборах Сибіру. А в Європі та Північній Америці пошук тривав, аж допоки самі ж генетики не почали дискусії...