Леся Оробець: Перші два місяці я запитувала: «За це ще й платять?»

Леся Оробець — дочка покійного народного депутата–«нашоукраїнця» Юрія Оробця — красива жінка. І їй не пасує парламент. Це, власне, був комплімент. Бо до того, як авторці цих рядків довелося безпосередньо побувати у Верховній Раді, уяву про неї сформували зневажливі слова Оксани Забужко про вуйків у засмальцьованих костюмах із товстим шаром лупи на плечах. Дарма, що йшлося про початок 90–х і несміле становлення демократії разом із парламентаризмом. Відтоді народні депутати, звісно, відмилися і перевдяглися у бренди з трендами, проте липке відчуття чогось нечистого супроводжує образ середньостатистичного політика як такого. Деякі молоді нардепи й нардепки — винятки з цього правила. Далекою від бруду виглядає й 26–річна Леся Оробець. Вона вірить, що на Грушевського дбають передусім про долю нації. Останнє, мабуть, лікується віком і часом, тобто успішно минає. Або не минає зовсім.

Про відсутність ілюзій, шок та предмет гордості

— Чи не тяжко вам як молодій людині, 26–річній жінці, варитися у тому доволі цинічному місиві, яким є Верховна Рада? Власне, чому політика — це той шлях, який ви собі обрали? Наскільки вагомим тут був вплив вашого батька?

— У мене не було особливих ілюзій із приводу Верховної Ради. Мій батько був народним депутатом. Я добре знаю ціну цієї роботи і те, наскільки вона важка. При цьому я дуже добре уявляла і ті можливості та корисні справи, які можна зробити в перспективі. Тому станом на теперішній момент я задоволена своїм власним внеском.

— Багато хто з депутатів, обираючись удруге чи втретє, губить левову частку свого ентузіазму. Це відчувається по тому, зокрема, як занепадає робота з виборцями абощо. Думаєте, вас вистачить надовго?

— Так, одним із тих моментів, які здивували найбільше, був цинізм, з яким ставляться до своєї роботи депутати другого, третього і подальших скликань. Зі шляхетної справи, яка мала б у першу чергу приносити моральне задоволення, їхнє депутатство перетворилося на конвеєр домовленостей. А ентузіазму їм явно бракує. Що ж до мене особисто, то мої попередні роботи були набагато виснажливішими. Доводилося працювати по 14—16 годин. Тому в порівнянні з цим Верховна Рада, яка може тиждень не працювати, була для мене просто шоком. Перші два місяці я взагалі ходила з запитанням: «За це ще й платять?»

— Ідеться не про виснажливість, а про готовність «палати ідеєю».

— Буду «палати». Інакше б не зважувалася на цю роботу.

— Гаразд. Що ви вже зробили?

— З приводу законотворчості треба уточнити, що парламент бездіяв більшу частину часу. Відповідно я швидко зорієнтувалась і зрозуміла, що основна робота буде поза межами сесійної зали, тобто, скажімо, у комітеті. Я провела декілька «круглих столів» із приводу незалежного тестування для випускників. Я вважаю, що долучилася до цього проекту — завдяки співпраці профільного комітету та Міністерства освіти тестування було проведено на достатньо високому рівні. Це — один з предметів моєї гордості.

Про Губського як музу Карпенка–Карого, очі БЮТівців та користь від «Єдиного центру»

— Погляд із середини: чи скоро «задушать» один одного у братніх обіймах «НУНС» і БЮТ? Гадаєте, після недавнього інциденту з блокуванням трибуни «тимошенківцями» можливе відновлення довіри?

— До того, як стати парламентарієм, мені довелося потоваришувати з кількома членами фракції БЮТ. Тому коли минулого вівторка було заблоковано трибуну, я в першу чергу підійшла з запитаннями до них. Вони опустили очі, і було очевидно, що в них немає внутрішніх сил відповісти. В такий момент і відбувається водорозділ між особистими стосунками та політичною доцільністю. Мені шкода спостерігати цей процес, і я не знаходжу у відповідних політичних лідерів морального виправдання їхньої поведінки. Зараз іде гра на нервах, і переможе той, в кого нерви міцніші.

— А яка атмосфера в середині самої фракції «НУНС»? Деякі ваші колеги вважають, що створенням «Єдиного центру» покладено початок розвалу фракції, адже ця структура — «п’ята колона» у складі «НУНС».

— Розвал фракції? Навпаки. «Єдиний центр» буде чинником, довкола якого фракція об’єднається. Бо та ключова причина, з якої створювався «ЄЦ» і з якої я вступила до цієї партії, полягала в необхідності виконувати коаліційну угоду. Слово в слово. Ми обіцяли це не лише один одному, ми обіцяли це народу України. І подальші маніпуляції на кшталт усунення однієї постаті на тлі невизначеності кадрової проблеми загалом — це не ті кроки, які сприяють зміцненню коаліції. Або ж ситуація, коли відомо про виступ Президента зі щорічним посланням, який наступного ж дня блокується зі сторони БЮТ.

— Як бути в цьому контексті з заявою Юрія Луценка, який каже, що «Народна самооборона» на наступні парламентські вибори піде окремо від «Нашої України» і, відповідно, від «Єдиного центру» також?

— Я не бачила такої заяви й таких рішень. Як юрист я схильна все ж вивчити спочатку той чи інший документ, а вже потім його коментувати.

— Один із ваших законопроектів торкається скуповування БЮТівцем Богданом Губським земель на Київщині. Це — ваш особистий внесок у боротьбу з Тимошенко?

— Почнемо з того, що цією проблемою займався ще мій батько. Це обговорювалося в моїй сім’ї, зокрема, я раніше мала на цю тему бесіду з батьком. Тобто моя зацікавленість не випадкова. З іншого боку, я розбираюсь у земельному питанні так добре, як мало хто в парламенті, оскільки перед обранням депутатом працювала саме як юрист у сфері нерухомості та земельних питань. Ще тоді я стикалася з фактом масової незаконної купівлі землі, мене це непокоїло, але раніше в мене не було відповідних важелів впливу на ситуацію. Зараз, я так розумію, прокуратура розглядає моє звернення до Президента.

— А детальніше? Про які випадки йдеться? Яка ціна питання?

— Ціна питання — як у класика: «День їдеш — чия земля? — Губського; другий їдеш — чия земля? Губського...» тощо. Це предмет окремого розслідування.

Про конституційні муки, Льовочкіна–віце–спікера та про потаємні депутатські думки

— За два місяці Рада піде на канікули. Як і завжди, законодавча влада не продемонструвала істеблішменту нічого цікавого, окрім вміння співіснувати у постійній незлагоді. І все–таки, якщо пройтися по найбільш актуальних питаннях, який прогноз стосовно обрання віце–спікерів?

— Останнє, що я чула з приводу позиції Партії регіонів, це те, що вони висуватимуть Льовочкіна. Дай Боже, щоб вони узгодили це з БЮТ. Ми готові підтримати такого кандидата. Єдине, що є для нас принципово неприйнятним, — це кандидат від комуністів. А БЮТ уже висунув свою кандидатуру (Миколу Томенка. — Авт.).

— А як, на вашу думку, буде «розрулена» ситуація з Фондом держмайна?

— Звісно, що в цьому питанні фігура Портнова є зовсім неприйнятною. Але, з іншого боку, без узгодження кандидатури ні я, ні мої колеги не будемо голосувати за відсторонення теперішнього керівництва. Це ще один крок до розвалу коаліції. Спершу нашими руками знімуть керівника, потім не нашими руками призначать нового. Ми на такі варіанти не пристанемо й вимагатимемо узгодження кандидатури. Це не має бути рейдер або людина із заплямованою репутацією. Сподіваюся, в БЮТ такі люди знайдуться (посада голови ФДМУ належить до квоти БЮТ. — Ред.).

— Свого часу експерти говорили про те, що блокування трибуни Блоком Тимошенко знадобилося насамперед, аби не допустити до присяги суддів Конституційного Суду із квоти Президента. Це ще одна гаряча тема і ще одне нерозв’язане питання...

— Так, про це говорили експерти, і це дуже скидається на правду. Я була б рада, якби це було не так. Як на мене, БЮТ убив відразу двох зайців: ні тобі послання Президента, ні присяги суддів... Є низка питань, які має вирішувати не Президент і не Прем’єр, а саме Конституційний Суд. Блокування його роботи є просто–таки антинаціональною дією.

— Ваші колеги з БЮТ відмовляються коментувати конституційний процес у виконанні їхньої політичної сили. Можливо, ви проллєте світло на те, що сталося з наміром БЮТ уже цього тижня презентувати в Раді свій варіант Конституції?

— Це означає, зокрема, те, що в БЮТ немає знаменитої домовленості з Партією регіонів, яку вони так афішували. Тому виносити зараз їхній законопроект немає сенсу.

— Гаразд, а чи скоро з’явиться документ, над яким працює Національна конституційна рада — альтернативний щодо зусиль Юлії Тимошенко?

— Конституції народжуються не за день чи два. Редакцію 1996 року так само приймали в муках. Наскільки мені відомо, концепція НКР уже вироблена і вже йдеться про остаточний варіант тексту. Хоча останні політичні загострення в парламенті не можуть, звісно, позитивно вплинути на швидкість роботи Національної конституційної ради.

— Конституційні зміни можуть бути взагалі законсервовані чи принаймні відкладені до наступної сесії?

— Не виключаю такий варіа­нт.

— А можливо, й не до наступної сесії, а до наступної каденції Верховної Ради? Чи може стати Конституція предметом торгу? Тобто якщо теперішня редакція буде залишена такою, якою вона є, в обмін на дострокові парламентські вибори?

— Ми солдатів на генералів не міняємо. Є речі, важливі для всієї держави. Ну а політики... Політики завжди дбатимуть про свої наступні вибори.

ДОСЬЄ «УМ»

Оробець Леся Юріївна

Народилася 3 травня 1982 р.

Народний депутат України. У Верховній Раді входить до складу фракції «НУНС»
(№ 18 у виборчому списку), працює в Комітеті з питань науки і освіти (голова підкомітету).

Має вищу юридичну освіту, планує отримати другу педагогічну. Заміжня. Професійно захоплюється фотографією.