Третій, перший і «МЮ»

Ажіотаж і антураж

У головному матчі європейського клубного сезону команди з однієї країни зустрічалися лише тричі. У 2000 році «Реал» обіграв «Валенсію», у 2003–му «Мілан» у серії пенальті здолав «Ювентус», і от у ніч із середи на четвер «Манчестер юнайтед» упорався з «Челсі».

УЄФА вперше довірила провести фінал Ліги чемпіонів місту Східної Європи. Москва вже мала досвід організації вирішального матчу Кубка УЄФА, тому кандидатура російської столиці особливих заперечень із боку чиновників не викликала. Хоча, як виявилося, серйозна проблема виникла з покриттям поля. Зазвичай на стадіоні «Лужники» стелять штучний газон, але задля такої визначної події на початку травня його замінили на натуральну траву. Проте вона не прийнялася на новому місці, й терміново довелося шукати якісніший газон. Результат вийшов не надто відповідним матчу такого рангу. Крім того, підвела й погода — під час другої половини гри почалася злива.

Аби забезпечити підвищені заходи безпеки, кількість місць для глядачів скоротили з 84 тисяч до 69 із половиною. По 21 тисячі квитків видали «МЮ» і «Челсі», але повністю реалізувати їх не вдалося — надто вже дорогою навіть для англійців виявилася поїздка (середня початкова вартість одного квитка на стадіон становила близько 500 євро). Російським уболівальникам виділили 10 тисяч квитків. Навіть гравці збірної Росії скаржилися, що не можуть потрапити на матч. У спекулянтів ціни на перепустку на арену коливалися від однієї до трьох тисяч євро.

Дуель двох англійських клубів, та ще таких непримиренних суперників, якими останніми роками є «червоні дияволи» й «аристократи», обіцяла яскраве видовище. Команда сера Алекса Фергюсона другий рік поспіль випередила конкурента в прем’єр–лізі, за що лондонці помстилися лише недавньою перемогою в очній зустрічі національної першості (2:1).

Досі «Челсі» жодного разу не виходив до фіналу Кубка чемпіонів, хоча двічі вигравав Кубок кубків. «МЮ» тріумфував у Суперлізі в 1968 і 1999 роках. Дев’ять років тому з гравців нинішнього складу манчестерців у фіналі проти «Баварії» виходив на поле лише Райан Гіггз, а Пол Скоулз відбував тоді дискваліфікацію.

Був ще один нюанс, який заряджав на боротьбу підопічних Алекса Фергюсона, котрий приводив «МЮ» до Кубка чемпіонів і в 1999–му: цього року виповнилося півстоліття з часу авіакатастрофи під Мюнхеном, яка забрала життя цілої команди «манкуніанців», і нинішня генерація дуже хотіла виграти, аби таким чином вшанувати пам’ять про загиблих.

Драма за законами жанру

Більшість фахівців передбачала захисний футбол. Але, впоравшись зі стартовим хвилюванням, команди видали справжній трилер. Ніс Скоулза, розбитий до крові у повітряному єдиноборстві з Макелеле, лише підтвердив напругу захопливого сюжету. У першому таймі краще виглядали хлопці Фергюсона, а голом у нетиповій для себе манері відзначився володар «Срібного м’яча–2007» Кріштіано Роналдо. Після подачі заюшеного Скоулза португалець відірвався від Есьєна й влучно вдарив головою в кут воріт.

«МЮ» більше контролював м’яч, хоча до гострих моментів справа майже не доходила. Хоча в одній зі стрімких атак «червоних» Петр Чех відбив один за одним аж три потужні удари манчестерців. Гол «Челсі» на останній хвилині тайму аж ніяк не випливав із перебігу подій. Рикошет допоміг вийти Лемпарду на побачення з ван дер Саром, і півзахисник свого шансу не змарнував.

Цей м’яч змінив хід гри. У другому таймі вже лондонці більше атакували, й одного разу Дрогба красивим крученим ударом влучив у стійку воріт.

Тренери відважилися на заміни лише під завісу основного часу. Випустивши Гіггза, Фергсюон зробив його рекордсменом за кількістю матчів за «МЮ». Валлієць зіграв у 759 зустрічах, на одну перевершивши показник Боббі Чарльтона — гравця тієї самої команди 1958 року, якому вдалося вижити після авіакатастрофи.

У додатковий час емоції розпалювалися. Френк Лемпард із розвороту поцілив у поперечину. А за кілька хвилин до завершення овертайму спалахнула сутичка за участю кількох футболістів. У підсумку нестриманий Дрогба, двічі вдаривши в обличчя Відича, побачив перед собою заслужену червону картку. Навіть після цього ізраїльський тренер «Челсі» Аврам Грант не випустив на поле Андрія Шевченка, для якого московський матч міг стати третім у кар’єрі фіналом Ліги чемпіонів. Тож у літнє міжсезоння Шева може піти з команди з цілком виправданою образою.

А долю протистояння вирішила серія 11–метрових. Антигероєм «лотереї» ледь не став технар Роналдо — після його удару Чех парирував м’яча. Далі ніхто не хибив, поки десятим до позначки підійшов Джон Террі. У момент удару в капітана «Челсі» на слизькому газоні поїхала нога, й Джон послав снаряд повз штангу. Розчаруванню захисника не було меж. Проте остаточно «поховав» лондонців Ніколя Анелька. У сьомому «дуплеті» француз не зміг переграти ван дер Сара. У Москві була друга година ночі...

ПІСЛЯМОВА

Алекс Фергюсон,
головний тренер «МЮ»:

— Я відчув, що фортуна на нашому боці, коли гол Гіггза в матчі з «Уїганом» приніс нам виграш у прем’єр–лізі. Доля доклалася до нашої перемоги, коли Террі послизнувся. Мені хочеться ущипнути себе, аби повірити, що це не сон. Коли ван дер Сар парирував м’яч, я відчув найвищу радість. Проте ейфорія в мене минає дуже швидко — вже завтра я почну думати про наступний сезон.

Аврам Грант,
головний тренер «Челсі»:

— Ми домінували на полі майже весь матч, за винятком стартової півгодини, й ніяк не заслуговували на поразку. Ми влучали в стійку й поперечину, але програли по пенальті, а це дуже важко переживати. Я пишаюся якісним футболом, який ми сьогодні продемонстрували. Попри те, що Террі промахнувся, він залишається великим капітаном, адже до фіналу ми вийшли завдяки його діям. І сьогодні у грі він був неперевершеним.

ТАБЛО

Ліга чемпіонів. Фінал

«Челсі» (Англія) — «Манчестер юн.» (Англія) — 1:1 (пен. — 5:6)

Голи: Лемпард, 45; — К. Роналдо, 26

«Челсі»: Чех, Террі, Е. Коул, Карвальйо, Есьєн, Лемпард, Макелеле (Беллетті, 120+2), Баллак, Джо Коул (Анелька, 99), Малуда (Калу, 90+2), Дрогба

«МЮ»: ван дер Сар, Браун (Андерсон, 120+2), Відич, Фердинанд, Евра, Харгрівз, Керрік, Скоулз (Гіггз, 87), К. Роналдо, Руні (Нані, 101), Тевес

Суддя: Міхел (Словаччина)

Попередження: Макелеле, 21; Карвальйо, 45+2; Баллак, 116; Есьєн, 118 — Скоулз, 22; Фердинанд, 43; Відич, 111; Тевес, 116

Вилучення: Дрогба, 116 («Ч»)

Пенальті забили: Баллак, Беллетті, Лемпард, Е. Коул, Калу — Тевес, Керрік, Харгрівз, Нані, Андерсон, Гіггз

Пенальті не забили: Террі, Анелька — К. Роналдо.

Москва, стадіон «Лужники». 69 500 глядачів

* * *

Кращі бомбардири Ліги чемпіонів 2007/08: К. Роналдо («МЮ») — 8, Дрогба («Челсі»), Джеррард, Торрес (обидва — «Ліверпуль»), Мессі («Барселона») — 6.

ДОСЯГНЕННЯ

66–річний Алекс Фергюсон став 16–м тренером, чия команда вигравала Кубок чемпіонів як мінімум двічі (попередній успіх із «МЮ» датований 1999 роком). Старшим за сера Алекса переможцем Суперліги був лише бельгієць Раймон Гуталс, який із «Марселем» ставав клубним чемпіоном Європи в 1993–му. Крім того, в активі Фергюсона — дві перемоги в Кубку кубків (1983 — з «Абердіном», 1991 — з «МЮ»). 25 років між першим і наразі останнім тріумфом його клубів у єврокубках — це рекорд. Досі досягнення такого роду належало шведові Ерікссону, який відзначався з «Гетеборгом» у Кубку УЄФА в 1982–му і з «Лаціо» в Кубку кубків — у 1999–му.

Клуб з Англії заволодів найпрестижнішим трофеєм європейського футболу 11–й раз. Стільки ж разів вершина підкорялася італійцям та іспанцям.

Едвін ван дер Сар та Оуен Харгрівз приєдналися до компанії з десяти футболістів, які вигравали Кубок чемпіонів по двічі. Голландець у 1995–му тріумфував з «Аяксом», а англієць — у 2001–му з «Баварією».