З усіх шевченкових заповітів — «поховайте та вставайте», «учітеся, брати мої, думайте, читайте», «вражою злою кров’ю волю окропіте» та дестяків інших уже давно хрестоматійних «імперативів» — станом на початок ХХІ століття виконано лише один: поховали таки чоловіка там, де й просив. Стоїть собі, дивиться на Дніпро і кручі, і слава Богу, не бачить телевізора й тому згори не переймається гризотами за своє третє місце.

22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка — в Україні особливо став відзначатися з 1961 року, тобто від 100ліття події. Вже в незалежній Україні почали говорити про очищення Шевченка від пропагандистського сміття. Після того як «закотилось України сонце» (цитата з народної пісні), його образ почали використовувати всі ті, кому він був і не близький, але потрібний. Цю ж тактику перейняли й адаптували для своїх потреб більшовики.