Думайте, судді, думайте!..

Точку зору визначає місце сидіння. Цю геніальну істину ще раз підтверджує остання битва за соціальні пільги між урядом Юлії Тимошенко та найвищою гілкою судової влади. Її Кабмін, як це не дивно, нині активно виступає проти тези, яку Юлія Володимирівна відстоювала до свого обрання Прем’єром.

Що в опозиції добре, то у владі — смерть

...Менше ніж рік тому, у переддень дострокових виборів–2007, опозиційний Блок Юлії Тимошенко виступав у парламенті і за його межами з рішучою критикою тодішнього уряду Віктора Януковича. І все через його рішення призупинити або й узагалі скасувати дію 63 соціальних законів. Риторику Юлії Володимирівни ми пам’ятаємо добре — не дозволимо, ганьба й інші справедливі у такій ситуації емоції. Справа тоді дійшла до Конституційного Суду, який 9 липня минулого року за результатами розгляду звернення 46 народних депутатів виніс рішення, що запропоновані «антикризовим» урядом положення закону про держбюджет таки не відповідають Конституції. Перемога, всі аплодують, завіса!.. Як би Віктор Федорович цьому не опирався.

Якщо ж зробити екскурс в історію, можна згадати, що це було далеко не перше рішення Конституційного Суду. Так, у 1999 судді оприлюднили таку ж саму ухвалу, яка стосувалася прав на пільги, через три роки — ще одна справа про пільги, компенсації і гарантії. У березні 2004 року тут слухають справу про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, а через півроку — про призупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій. І в кожному висновку суду — твердження: така практика урядовців суперечить Конституції.

Коли ж Юлія Тимошенко очолила уряд, від неї чекали послідовності. Але сама Юлія Володимирівна також пропонувала народові зачекати. Депутати ухвалили «тимчасовий» варіант Державного бюджету — під гарантії уряду впродовж двох найближчих місяців представити новий варіант цього законопроекту. Прем’єрці повірили, в законі з’явився необхідний пункт, але далі справа не пішла. Зміни до бюджету так і застигли у нетрях Кабміну, Прем’єрка на подібні натяки тільки ображається. А останнім часом навіть зробила крок назад: заявила про рішення експертів, що поправки до бюджету тільки сприятимуть інфляції.

Логіка у цих словах, звичайно, є. Втім на інфляцію впливають не тільки пільги і соціальна допомога. А й, скажімо, виплати вкладникам Ощадбанку, які Юлія Володимирівна призупиняти не планує. Зрештою, йдеться навіть не про дії Прем’єра, а про публічне позначення власної позиції. І коли Юлії Тимошенко вказали, що зменшити розміри соціальних норм, позначені у раніше ухвалених законах, неправомірно, Кабмін зробив досить дивний крок.

Вирок треба писати так, а не так...

Десятого травня на ім’я голови Конституційного Суду пана Стрижака надійшов лист від міністра фінансів України Віктора Пинзеника. Вже сама його назва змушує напружитися: «Щодо можливого рішення Конституційного Суду України». Зміст цього документа такий: якщо суд визнає, що уряд діє не у правовому полі, настане «катастрофічне розбалансування державного бюджету та різке погіршення соціально–економічного становища у державі». Далі — більше. «Ситуація в країні може перейти у режим повної втрати керованості, — пише міністр фінансів. — Загальна сума розбалансування бюджету оцінюється 283 мільярдами гривень (без урахування судових позовів про від­шкодування шкоди). З фінансової точки зору такий дисбаланс можна охарактеризувати єдиним означенням: фінансова катастрофа». Останні два слова Віктор Пинзеник написав великими літерами. Й уточнив: Мінфін просить вас не поспішати, а ... додатково опрацювати матеріали, надані до листа, аби ухвалити збалансоване рішення. Останнє, мабуть, — для людей, які не надто розуміють натяки.

Має Віктор Михайлович і своє бачення доцільності тих чи інших трактувань Конституційного Суду. «Тлумачення норми статті 22 конституції України... призведе до консервації існуючої системи всіх найважливіших відносин у державі... Будь–яка податкова реформа є неможливою... За таким тлумаченням стає неможливим проведення важливих для держави реформ, пенсійного забезпечення... Таке трактування буде мати жахливі наслідки для держави...».

З точки зору економічної логіки, висловлення Віктора Пинзеника, звичайно, не позбавлені здорового глузду. Проблема в іншому: Конституційний Суд — орган не фінансовий, а юридичний, і керується він не економічною доцільністю, а лише нормою права. Зрештою — і це чи не найважливіше — наскільки коректним є ситуація, коли головний фінансист держави дає підказки органові, завдання якого — тлумачити Основний закон держави? Тобто де саме проходить межа, за якою закінчується «революційна правосвідомість» і починається справді правова держава? Держава, у якій гілки влади є незалежними, і кожна з них має свою зону відповідальності.

Опозиційні політики (за іронією долі, ними стали ті самі колишні урядовці, які свого часу відстоювали необхідність скасування пільг) уже висловили свій гучний протест — мовляв, відбувається неприхований тиск на суд з боку виконавчої влади. І де–факто вони мають рацію. А правова позиція міністра фінансів є, навпаки, не надто міцною. Але найголовніше: ніхто не може достеменно сказати: а що думає з цього приводу інша дійова особа — Юлія Тимошенко?

Олег ГАНСЬКИЙ