Юрій Луцкевич, «Марина з Гале». (Фото автора.)
У Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилася виставка робіт з приватної колекції художників — батька та сина Вінтенків. І хоча експозиціями з приватних збірок кіровоградців уже давно не здивуєш — місто бачило навіть колекції родин Президента Ющенка та міністра культури Вовкуна — нинішня є справді особливою. Оскільки частина її залишиться в музеї — так вирішили батько й син.
Зараз експонують 50 творів, більшість із яких — графіка. Всі картини добре зберігалися, вони розумно дібрані, до того ж кожна з них — особистий презент художників своїм колегам. Юрій Вінтенко слово «колекція» з приводу цього зібрання намагається не вживати.«Так сталося, що картини зберігаються в родині — усі вони подаровані самими авторами на добрий спогад мені і батькові». На відкритті виставки можна було не просто побачити картини, а почути теплий спогад про кожного з авторів, з якими товаришували Вінтенки. «Михайло Ванштейн першим відчув тиск, писав дуже неординарно, зумів не зійти з дистанції у важкі часи», «Зоїчка Лерман — просто безмежний талант, вона задавала рівень...». Два офорти Зої Лерман, представлені на виставці, милують око поетичністю, незвичністю сюжетів. Її «Грузинський танок», здається, ось–ось полишить простір, обмежений рамою, і вихлюпнеться по цей бік полотна.
Картин фундатора українського необароко Юрія Луцкевича на цій виставці чи не найбільше — два десятки графічних і одна живописна робота. Річ у тім, що художник був родом з Кіровограда і підтримував зв’язки з земляками. Із шістдесятників також Олексій Орябинський, Яким Левич, Олександр Данченко. На виставці експонуються й ескізи до відомих творів митців тих же 60–х — Віктора Чеканюка, Віктора Рижика і Галини Неледви. Покоління 70–х представлене одеськими графіками Олександром Карпушкіним, Геннадієм Гармидером, львів’янином Йосипом Кузишиним, роботами Рюрика Браїлова «У Седневі», «Взимку».
Частина творів залишиться в колекціях музею — родина Вінтенків подарувала йому 10 картин . Серед яких — роботи Юрія Луцкевича, Якима Левича, Олександра Карпушкіна, Рюрика Браїлова.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
