«Дитина ніколи не скаже світові «ні». Вона до останку говорить йому «так»!

Їдучи до Львова, сподівалася на локальніше свято, ніж те, яке впродовж багатьох років звикла бачити у вересні. Проте кількість акцій і заходів так званого «Дитячого форуму» приголомшила і вразила. Якщо дорослий Форум починається з неквапливої реєстрації, лінькуватих кавувань зі знайомими письменниками та прогулянкою у сутеринах натовпу між книжковими стендами, то дитячий Форум мене просто з потяга кинув на прес–конференцію, відразу після неї — на відкриття. А далі я вже не мала змоги схаменутися, силкуючись зачепити бодай дещицю заходів.

Львівських і приїжджих письменників одразу закинули десантом у школи та інтернати Львова та навколишніх населених пунктів. Ті з них, кому пощастило осісти при видавничих стендах у Палаці мистецтв, справді не мали часу розігнутися. Їх мерщій оточили найвдячніші у світі читачі й шанувальники.

Починаючи прес–конференцію, президент «Форуму видавців» Олександра Коваль одразу попередила присутніх, що на травневій книжковій виставці–ярмарку відпочивають і розважаються діти. На дорослих учасників і гостей акції всі три дні чекає кропітка праця.

«Кажуть, діти — це наше майбутнє, — міркувала пані Леся. — Насправді — це ми їхнє майбутнє. Бо що ми їм зараз дамо, тим вони й житимуть».

Присутній на відкритті академік НАН України Микола Жулинський звернувся до гостей Форуму серйозно й невесело: «Іде варваризація України, «неоцинізм», який продукується політиками й телебаченням. Знижується інтелектуальна­ інтуїція, індивід стає рабом того, що йому насаджують, особистість стандартизують і нівелюють».

Слова академіка задали робочого тону. Три дні поспіль, поки діти розважалися, спілкувалися з письменниками, брали участь у достоту неймовірній кількості конкурсів, а дев’яносто запрошених із різних куточків країни дітей — переможців всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України» та учасники Сьомого фестивалю дитячого читання «Книгоманія» отримували нагороди, дорослі наполегливо працювали.

У рамках «Форуму видавців — дітям» відбулася міжнародна науково–практична конференція «Дитина читає...», щодо участі в її роботі зголосилося кілька десятків письменників, психологів, викладачів та методистів, також спеціалізований ярмарок «Освіта — 2008». Проводилось десятки майстер–класів, вікторин; урочиста хода акції «Зірки — дітям» за участі переможців телевізійного проекту «Шанс». Найяскравішою зіркою і керманичем став гість Форуму, «катарсис програми», як назвала його Олександра Коваль, відомий театральний режисер Роман Віктюк. Для дітей пан Роман був чимось середнім між супер–мега–старом і святим Миколаєм. Віктюка дитяча увага й емоції, схоже, неймовірно тішили. Він і сам скидався на хлопчиська: «Дитина ніколи не скаже світові «ні». Вона до останку говорить світові «так»!» — захоплено ділився Роман Віктюк із колегами.

І вже традиційно впродовж трьох днів Форуму відбувалася благодійна акція збирання книжок для дитячих будинків та інтернатів «Подаруй дитині книжку!».

А насамкінець — чудова новина. Оскільки «Форум видавців» має достоту невгамовну матусю Олександру Коваль, то він розширює свою географію. З 22 по 25 травня «Форум...» проводитиме «Форум видавців у Києві» та безліч культурних заходів. Про це «УМ» поінформує читачів найближчим часом.

ПРЯМА МОВА

Олександра Коваль,
президент ГО «Форум видавців»:

— Більшість анонсованих на заході акцій відбулася. Незважаючи на те, що заходів було заплановано майже вчетверо більше, ніж торік. Наші чудові дитячі письменниці Галя Малик і Зірка Мензатюк зустріли мене на вулиці й дякували, що ми це все зробили. На що я відповіла, що насправді це все зробили вони самі і навіть цього не завважили. Нам справді вдалось цього разу дуже добре порозумітися з видавцями і з авторами. І більшість акцій запропонували саме вони, а не ми. Форум починає жити своїм життям, і це мені дуже подобається.

— Цього разу було надзвичайно багато освітніх заходів, пов’язаних з дитячою проблематикою, але призначених винятково для дорослих. Чи планується й надалі така завантаженість дорослих на дитячому форумі?

— Я не готова поки що відповісти стосовно освіти, треба ще окремо переосмислити цю тему. Але мені цей напрям бачиться як перспективний. Так чи інакше конкуренція освітніх закладів зростатиме і люди свідоміше підходитимуть до вибору вищого навчального закладу. Принаймні міністру освіти сподобався освітній ярмарок, і він сказав, що цей напрямок треба розвивати. Що стосується інших розгалужень, то я дуже хочу розширити відділ дитячої періодики. Тому що представлені далеко не всі періодичні видання для дітей, в Україні їх зараз дуже багато. Я б хотіла, щоб, крім періодики на Форумі, додалися ігри, в тому числі й комп’ютерні. Фестиваль дитячого читання, який є підсумком для переможців конкурсу, безперечно, залишиться у рамках «Форуму видавців — дітям». Наукові конференції теж мусять бути. Але я ще не знаю, чи залишаться вони в рамках дитячого ярмарку. Можливо, ми будемо організовувати різні конференції, семінари чи просто навчання для людей, які безпосередньо працювали в рамках програми підтримки дитячого читання, вона, сподіваюсь, буде достатньо швидко розроблена і прийнята. Тоді це означає дуже велику і систематичну роботу з багатьма людьми: з учителями, методистами, бібліотекарями.

— Що стосується комп’ютерних ігор, то багато освітян нарікає на них, стверджуючи, що вони становлять безпосередню загрозу читанню. Як ви збираєтеся поєднати ці два, здавалось би, непоєднувані напрямки: комп’ютер і читання?

— Треба виходити з реалій: комп’ютери не зникнуть з нашого життя. Тому намагання ізолювати дітей від них викликатиме лише спротив. Треба адаптувати комп’ютери до наших потреб, у тому числі й духовних. Треба вчитись пояснювати дітям, що комп’ютер не є самоціллю, щоб віртуальний світ не замінював їм світу реального. Пояснювати, що комп’ютер — це лише фрагмент життя й аж ніяк не цілісність. Саме тому я хочу поєднати комп’ютерні ігри та книжки. Щоб дитина, не відчуваючи тиску, могла на місці вибрати собі одне, друге, третє, щоразу переходячи до якогось нового етапу. Справді ж не таємниця, що існує залежність дітей від комп’ютера, від інтернету. Ця тема потребує серйозного дослідження. Потрібно розумно контролювати дітей, але аж ніяк не забороняти. Треба скеровувати дітей орієнтуватися в цьому світі й учитися розрізняти добро і зло.

— Які акції (на ваш погляд) найбільше вдалися на «Форумі видавців — дітям»?

— Вдалася акція «Книжка від зірки», де книжки дітям читали переможці програми «Шанс» — українські зірки й зірочки. Головною зіркою був Роман Віктюк, хоч він і не був учасником програми «Шанс», зате влаштував дітлахам справжнє шоу, залучивши до читання півзалу. Сам Віктюк був теж неймовірно задоволений і розповідав мені, що ще ніколи в житті не роздавав стільки автографів. Воно ж зрозуміло, що малі діти навряд чи розуміють, хто такий Роман Віктюк. Але сам факт, що солідний дядько, якого назвали зіркою, так завзято з ними бавиться й так цікаво спілкується, запам’ятається їм на все життя. А згодом вони дізнаються про Віктюка більше і їм буде важливо, що саме ця успішна людина, до якої варто прислухатися, сказала їм, що читати потрібно. Дуже мені шкода, що не відбулася запланована виставка литовської графіки. Через компанію «Міст» не вдалося вчасно доставити ілюстрації з Києва до Львова. Ми дуже довго чекали на цю виставку, в якій зібрано найкращі зразки литовської книжкової графіки. Ця виставка їздила по всіх книжкових ярмарках в цілому світі, а до Львова не доїхала.

Леся Воронина,
письменниця:

— Нещасний український письменник багато років ходив, жалісно дивився на видавців і думав, коли вже його видадуть. Хоч задурно, хоч тисячним накладом, аби лиш видали. На Форумі видавців (що на дорослому, що на дитячому) почуваєшся засватаною дівкою, ще й гарною. За останні роки сталося те, чого мені так довго хотілося: з’явилося чимало видавництв і видавців, які за цікавого автора вже починають змагатися. Та й ставлення до книжкового ярмарку відвідувачів помітно змінюється. Якщо раніше на Форумі до мене підходило двоє–троє відвідувачів, то нині я втомлююсь роздавати автографи.

— Письменники, що пишуть для дорослих, почали скаржитись, що останні роки дитячої літератури з’явилося значно більше, відповідно дитячі письменники затребуваніші...

— Це неймовірно гарна тенденція! Людина, яка з дитинства не читає книжок, виростає пришелепкуватою. А пришелепкуватим дорослим книжки так само не потрібні. Тому нехай сучасні «дорослі» письменники подякують нам, письменникам, які пишуть для дітей. Ми виховуємо їхнього читача.

Євгенія Ко­ноненко,
письменниця:

— Дитяча книжка має бути сучасною. Моя дитяча книжка «Неля, яка ходила по стелі», написана для видавництва «Грані–Т», розрахована на дітей від 10 років. Бо я читала, що не можна скеровувати зовсім маленьких дітей на нетрадиційні цінності. А я пропагую саме такі цінності, що їх може осмислити дитина, яка вже має певні сформовані уявлення про добро і зло. І яка, вже знаючи, що добро в реальному житті перемагає не завжди, однак готова залишатися на боці добра, готова його відстоювати. Моя книжка — про сучасну школу, про нетрадиційних, «незручних» дітей і про те, як ставляться до них більшість учителів. Я вклала в цю книжку всю свою «любов» до деяких учителів, які вчили мене і моїх дітей.

— Чи не забагато, як на вашу думку, «Форуму видавців»: осінній загальний і весняний дитячий у Львові, а тепер ще й на черзі весняний — у Києві?

— Ні, не забагато. Форум видавців наближує читачів до письменників і навпаки. Дуже добре було б, якби Форум охопив іще й решту обласних центрів, де катастрофічний брак книгарень і української книжки люди взагалі не бачать.

Оксана Лучук,
9 років, читачка, поетеса:

— Я зараз читаю книжку «Всі жінки відьми». Люблю книжки «Книжкового клубу», серію «Улюблена класика». У мене ціла колекція цих книжок, найбільше з якої мені подобається «Острів скарбів». Я вже багато років приходжу з татом на Форум видавців. Але цей, дитячий, мені подобається найбільше. Тут багато конкурсів, дарують журнали і є лотерея, в якій можна виграти книжку. Я вже й сама написала книжку «Борщ віршів», і мій тато сам удома зробив невеличкий її тираж.