Від напруги все червоніло

Хоч би яким «сліпим» був жереб, у вирішальному матчі за Кубок України він усе одно звів найбільш непримиренних суперників — «Динамо» й «Шахтар». І, чесно кажучи, навряд чи хтось про це шкодував, адже подарувати таке яскраве видовище, як це регулярно роблять кияни й донеччани, нині на вітчизняній арені ніхто не спроможний.

Фінал турніру вперше відбувся за межами столиці. Щоправда, як відомо, питання його проведення в Харкові «висіло в повітрі» через проблеми з газоном на стадіоні «Металіст». Та зрештою травичка підросла й задовольнила всі потреби футболістів. А от погода дещо зіпсувала свято — в день матчу на Слобожанщині дощило. Можливо, це й завадило арені заповнитися «під зав’язку» навіть попри те, що в гості приїхали 14 тисяч уболівальників з Донбасу й 6 тисяч — зі столиці. Місцевих же прихильників футболу відлякували «кусючі» ціни на квитки.

Якщо Мірча Луческу міг розраховувати на всіх своїх виконавців, то Юрій Сьомін відчував певні проблеми зі складом, оскільки в київському лазареті перебувають Допілка, Гусєв і Михалик. А тут ще, як повідомили деякі ЗМІ, Алієв із Мілевським згадали молодість і перед фіналом добряче гульнули, через що перший був не схожий на самого себе зразка останніх матчів, а другий залишився в запасі.

Суперники озиралися на власні тили, тому гольові моменти виникали нечасто. І якщо «гірники» ними скористалися ледь не зі стовідсотковим показником, то динамівці «заряджали» м’яч куди завгодно, тільки не в рамку воріт. Приборкати шкіряну кулю на вологому газоні краще вдавалося «Шахтарю», тож у підсумку свою перевагу «помаранчево–чорні» втілили в два голи.

Під завісу першого тайму після обрізки Марковича Ілсіньйо вивів на удар прямо по центру воріт Гладкого, і молодий форвард, залишений без опіки таким самим молодим Мандзюком, «розстріляв» Шовковського. Щоправда, в Києві потім скаржилися, що в тому епізоді було положення «поза грою», але донецькі телевізійники спростовували це відеоповтором. А по перерві потужним пострілом з–за меж штрафного відзначився Олексій Гай, який щойно вийшов на заміну, причому вимушену — бо отримав травму Дуляй. Дістати м’яч після невеличкого рикошету СаШо не зміг. З іншого боку непогані шанси змарнували Кравець (схоже, юнакові ще бракує досвіду виступу в поєдинках високої напруги) і Бангура.

Суттєвий вплив на перебіг подій на полі мали вчинки одеського рефері Віктора Швецова. Показані ним п’ять червоних карток стали рекордними для українських змагань такого рівня. Щоправда, дві з них викликали величезні сумніви навіть у таборах суперників. У епізоді, коли Діакате, який грав на незвичній позиції опорного півзахисника, бив ногою через себе й влучив в обличчя Дуляю, точно можна було б обмежитися «гірчичником». А з другою жовтою карткою Гладкому (начебто за симуляцію) арбітр відверто помилився — в тому епізоді Каддурі таки порушував правила проти Олександра. Бангура ж і Єзерський заслужили на вилучення за свій боксерський міні–двобій, як і Брандао — за прийом карате ногою в пах Корреа.

Хай там як, а перемогу «Шахтаря» закономірною визнали практично всі фахівці, включаючи наставників обох команд. Кияни програли лише третій фінал Кубка країни із 21, в яких вони брали участь і за часів СРСР, і за часів незалежності України. Востаннє це було в 2002 році, коли «Динамо» поступилося саме «гірникам». Донеччани ж отримали трофей вшосте за останні 14 сезонів. Переможців під дощем вітав Президент Віктор Ющенко.

Що цікаво: принципового суперника «помаранчево–чорні» здолали вперше з часу «золотого» матчу дворічної давнини, а Кубок взяли після чотирирічної перерви. Саме з виграшу цього призу в 2004–му почав своє перебування на чолі «Шахтаря» Мірча Луческу. Тепер у нього є всі шанси вперше зробити «дубль», вигравши й Кубок, і чемпіонат.

ТАБЛО

Кубок України. Фінал

«Динамо» — «Шахтар» — 0:2

Голи: Гладкий, 44; Гай, 78

«Динамо»: Шовковський, Діакате, Гіоане, Корреа, Алієв (Мілевський, 83), Кравець, Мандзюк, Каддурі, Юссуф, Бангура, Маркович (Нінкович, 46)

«Шахтар»: П’ятов, Срна, Чигринський, Кучер (Єзерський, 46), Рац, Фернандіньйо, Ілсіньйо (Вілліан, 85), Гюбшман, Дуляй (Гай, 75), Брандао, Гладкий

Суддя: Швецов (Одеса)

Попередження: Мандзюк, 17; Алієв, 68 — Кучер, 32; Єзерський, 57; Гладкий, 58

Вилучення: Діакате, 73; Бангура, 80 — Брандао, 63; Єзерський, 80; Гладкий, 88

Харків, стадіон «Металіст»

35 000 глядачів

ПІСЛЯМОВА

Юрій Сьомін, головний тренер «Динамо»:

— Це був справжній фінал — дуже напружений, з великою кількістю непередбачуваних ситуацій. Ми зробили більше помилок, причому грубих чи навіть дитячих, тому заслужено зазнали поразки. Маркович підвів, випадав із гри Алієв. Хоча ми мали чимало моментів зрівняти рахунок, але не змогли як слід організувати атакуючі дії.

Мірча Луческу, головний тренер «Шахтаря»:

— Для нас це був найнапруженіший матч у цьому році. Дві кращі команди України показали гідний спектакль. Думаю, ми справедливо виграли Кубок, а тепер намагатимемося додати до нього й «золото» чемпіонату.

Олександр Гладкий, нападник «Шахтаря»:

— Уперше брав участь у такому матчі. Стільки емоцій в поєдинках навіть по телевізору не бачив. «Динамо» грало непогано, але ми виявилися сильнішими й заслужено виграли.

Даріо Срна, капітан «Шахтаря»:

— Це був неймовірно шалений матч — стільки емоцій, стільки адреналіну. Ми два роки не обігрували киян і не мали права знову поступитися. Перед виходом на поле я навіть і думки не припускав про інший підсумок двобою.

Олександр Шовковський, капітан «Динамо»:

— Не можу сказати, що суперник нас переграв. Вважаю, що нам забракло вдачі. Ми створили не менше гольових моментів, ніж «Шахтар», але, як кажуть, у фіналі щастить сильнішому.

Тіберіу Гіоане, півзахисник «Динамо»:

— Результат на табло: якщо «Шахтар» виграв — значить, він грав краще. Ми ж діяли погано, тому справедливо заслужили на поразку.