Із десяти попередніх континентальних форумів, коли наша збірна стала виступати окремою командою, без нагород вона поверталася два рази — 1998 року з Санкт–Петербурга й 2002–го — з грецьких Патр. На жаль, нинішня першість, що відбулася наприкінці минулого тижня в мальовничій швейцарській Лозанні, стала продовженням серії безмедальних турнірів.

Останніми роками вітчизняні любителі гри з помаранчевим м’ячем настільки звикли до фінального протистояння між «Києвом» і «Азовмашем», що інший варіант розвитку подій мало хто передбачав. Порушником спокою став «завжди третій» «Хімік». Хоча після важкого торування командою з Південного шляху до півфіналу крізь бастіони миколаївців важко було повірити в сили представника Одеського регіону.

Хоч би яким «сліпим» був жереб, у вирішальному матчі за Кубок України він усе одно звів найбільш непримиренних суперників — «Динамо» й «Шахтар». І, чесно кажучи, навряд чи хтось про це шкодував, адже подарувати таке яскраве видовище, як це регулярно роблять кияни й донеччани, нині на вітчизняній арені ніхто не спроможний.

За рішенням ПФЛ матчі двох останніх турів національної першості відбуваються в один і той самий час. Начебто з тією метою, аби з урахуванням результату якоїсь зустрічі в наступних не було спроб змовитися на чиюсь користь.
У суботу по всій країні офіційно відсвяткували День футболу — різноманітними заходами й турнірами за участю аматорів. А професіонали вийшли на поле наступного дня.

«Турецький султан» — так тепер називають Феліпе Массу. Бразильський гонщик три роки поспіль виграє і кваліфікаційні заїди у «Стамбул–парку», і здобуває Гран–прі Туреччини. Досі лише семиразовий чемпіон світу Міхаель Шумахер відрізнявся подібною стабільністю у безперервному штампуванні перемог на одних і тих самих автодромах (чотириразовий тріумф в Індіанаполісі). У час, коли «Формула–1» не має очевидного лідера, досягнення Масси є по–своєму унікальним.

Якось ми з колегою засперечалися, що саме можна називати спортом. Ігор стверджував, що під цю категорію підпадає все, в чому може бути зафіксований певний результат і виявлений переможець. Я ж не був налаштований погоджуватися з таким твердженням. Того разу колезі кортіло написати на спортивну шпальту статтю про змагання з комп’ютерних ігор, і він пробивав їй місце в газеті. Так чи інакше, матеріал в «УМ» таки з’явився, хоча кожен залишився при своїй думці стосовно відношення комп’ютерних забавок до поняття «спорт».