Келія Сонця та українства

Етнофестиваль «Великдень у Космачі» вже вдруге гучно пройшов у серці Карпат, селі Космач. За три дні, з 30 квітня по 2 травня, фест зібрав у гірському селі понад 50 тисяч поціновувачів української культури та традицій. Зокрема сюди з’їхались етномайстри з усіх куточків України, а також мистецькі делегації з Італії, Росії, США, Канади, Франції, Литви та Польщі. У рамках фестивалю відбувся IV Всесвітній з’їзд писанкарів, Міжнародний симпозіум із гончарства, наукова конференція, присвячена 150–річчю розвитку туризму в Космачі, виступ українських та закордонних гуртів і вже традиційна ярмарка. Таким чином на кілька днів карпатське село і справді стало культурним серцем України. Тут були представлені як древні, так і сучасні культурні надбання України: від вишиванок до останніх українських фільмів. Відвідувачі змогли скуштувати традиційних гуцульських страв — банош (страва зі сметани, кукурудзяного борошна, солі та бринзи. — Авт.), сирного коника, карпатської бринзи та простих вареників із сиром.

Дримба з секретом

Усіх гостей місто вітало звучанням трембіт, а центральна вулиця села була вщент заповнена вишитими сорочками, тканими та вовняними виробами, дерев’яними сувенірами, писанками та намистом. Усе — зроблено руками самих майстрів, яких свого часу народному промислу вчили їхні діди–прадіди. Особоливу увагу відвідувачів фестивалю привертав народний інструмент — дримба. Секретом їх виготовлення на фестивалі могло поділитись всього–на–всього декілька майстрів. «Я вам признаюсь, це дримби не гуцульські, а непальські, — каже майстер Славик, що приїхав на фестиваль з Чернівецької області. — На Гуцульщині є ще багато людей, які їх роблять. Купуйте!». За словами майстра, навчитись грати на такому етнічному інструменті зможе кожен всього за півгодини, а ціна цього витвору ручної роботи — від 50 до 100 гривень.

За тією ж ціною були на ярмарку й сопілки. Продавати цей інструмент приїхали сюди навіть із Одещини та Вінничини. «У мене сопілки від 60 до 100 гривень коштують. На виготовлення однієї іде півроку, — розповідає продавець Олег із Вінничини. — Вони у мене з грабу, а космацькі сопілки — з дуба». Окрім колоритних музичних інструментів, чи не найбільший попит на фестивалі мали вишиванки, космацькі килими та інші елементи космацького вбрання — постоли, вінки, крайки і піджачки. На вагу золота були тут і ткані килими, яскраві узори та помаранчевий колір яких нагадував про гарячу гуцульську кров. «Технологія тут втрачається, такі килими сьогодні тчуть хіба що старі майстри», — журиться продавець. За квадратний метр такого дива тут просять 200 гривень.

Паска, вишита на рушникові

Загалом фестиваль зібрав чимало майстрів зі всієї України, а от скільки було відвідувачів, — організатори не наважуються назвати відразу. Очевидно, що гуцульська культура все більше цікавить іноземців. Їх на фестиваль приїхало чимало. Зокрема серед поважних гостей — посол Франції Жан Поль Везіан, який уже вдруге разом із дружиною відвідав гуцульський етнофестиваль. За його словами, він дуже хоче підтримати такі починання в Україні, особливо все, що стосується космаць­кої вишивки. Дякую панові меру Дмитру Пожоджуку за запрошення і шлю щирі побажання та підтримку від посольства Франції, від всього французького народу. В мене прекрасні враження!» — сказав він журналістам.

На початок фестивалю, 30 квітня, разом із родиною прибув і Президент України Віктор Ющенко. Аби зустрітись із ним, на центральній вулиці села зібралась не одна тисяча людей. По прибутті на фестиваль Президент пройшовся торгівельними рядами, де ознайомився з товарами народних умільців. Разом із дружиною Президент обійшов чимало ярмаркових наметів із народними гуцульськими промислами, купив вишиті блузки для Катерини Михайлівни, дві верети та п’ять веретенець. Вишиту сорочку, яка сподобалася Президенту, йому подарував місцевий господар. «Я поважаю все, що ми бачили сьогодні на прилавках, — зазначив у коментарі представникам ЗМІ Віктор Ющенко, — це надзвичайне. Це те, що належало нашим дідам, прадідам... Це наша гордість від того, що те покоління могло зробити такі речі, які ми маємо честь одягати сьогодні».

Також Президента України ознайомили з колекцією унікальних глиняних тарелів та експозицією космацьких писанок. «Космач для Президента не новий, але коли він подивився на наші писанки, то був просто у захваті, — каже «УМ» організатор фестивалю, заслужений майстер народної творчості України, сільський голова Космача Дмитро Пожоджук. Особливо Президенту пригледілось писанкове дерево місцевої майстрині Варсабюк Марії». А сам сільський голова Дмитро Пожоджук вручив главі дер­жави коника з вершником із сиру, космацьку писанку, а також паску на вишиваному рушнику... «Це замість хліба з сіллю», — додав пан Пожоджук.

Виступ співочих колективів та гучні розваги організатори перенесли на наступний день фестивалю, 1 травня. Адже 30 квітня був оголошений Президентом Днем жалоби. Проте співочі колективи того дня таки приїхали, аби просто взяти участь у культурному святі. «Ми приїхали сюди з Дніпропетровщини, міста Підгородня, — розповідає «УМ» солістка народного фольклорно–етнографічного гурту «Криниця» Любов Поліщук. — Ми тут уперше, нам дуже подобається. Я вже навіть встигла придбати вишиваний космацький рушничок на весілля синові».

За словами організаторів, фестиваль пройшов справді на ура і навіть дощова погода наприкінці не завадила святу. «Ми продовжимо традицію фестивалю, він пройде і наступного року. Таку нашу ініціативу підтримує і обласна влада, — каже «УМ» Дмитро Пожоджук. — Ми хочемо привернути увагу до нашого Космача, до розвитку сільського зеленого туризму у цьому чудовому краї, який по праву називають келією сонця, сонячною долиною. Сьогодні ж обговорюється питання про надання фестивалю статусу дер­жавного.

ДО РЕЧІ

За інформацією організаторів, цьогорічний фестиваль обійшовся їм у 100 тисяч гривень, з них 40 тисяч виділила ОДА, а решту — спонсори, серед яких чи не найбільше долучилися до фінансування цього заходу заможні люди з Космача.

ДОВІДКА «УМ»

Лінгвісти розшифровують слово Космач, як келія сонця. Якщо поглянути на Космач з гори Стеришора, то центр села нагадує великий сонячний диск, а його 32 присілки — сонячні промені. Космач називають «Українським Барбізоном», «Українською Швейцарією», «Серцем Гуцульщини».

А ТИМ ЧАСОМ...

У Каховці завершився фестиваль «Таврійські ігри», цьогорічною особливістю якого була не лише солідна цифра 17 у порядковому номері, але й така собі підтримка «вітчизняного виробника» — на сцену виходили лише українські гурти та виконавці. За три фестивальні дні перед мешканцями та гостями Каховки виступили 17 маститих та близько двадцяти суб’єктів–початківців українського шоу–бізнесу — принцип вечірньої та денної сцени на «ТІ» залишається незмінним. Відкривала фестиваль Ані Лорак, яка отримала благословення своїх шанувальників перед «Євробаченням». Дехто встиг потішити своїх шанувальників не один, а два рази: гурт «ТІК» виступав на пікніку перед журналістами, а ввечері — перед численною громадою меломанів, для якої вінницькі хлопці заспівали не лише своїх знаменитих «Оленів», а й деякі хіти радянської доби.

Концерти традиційно завершувалися далеко за північ, а фінальний акорд фестивалю прозвучав у виконанні Руслани, Олександра Пономарьова, Вєрки Сердючки...