Бидло на трибунах убиває футбол

У ці дні, коли виповнився рівно рік від дати виграшу Україною й Польщею тендеру щодо Євро–2012, раз по раз лунає думка, що право на проведення чемпіонату Європи 2012 року в нас можуть відібрати. Це вельми нагадує якусь дитячу страшилку. Трохи ближчі до реалій люди стверджують: аби втратити Євро–2012, нам треба ну ду–у–уже вже «постаратися». А ми — стараємося, ще й як! Якщо стартові тури весняної частини українського чемпіонату компрометували наш футбол гучними суддівськими скандалами, то останні три — кришать і крушать усе навколо валом фанатських побоїщ. До речі, після хвилі подібних безладів на стадіонах Італії ця країна й утратила майже гарантований тендер на Євро–2012, і члени УЄФА зробили вибір на користь України та Польщі.

Однак зараз наші фани наче показилися. Таке враження, що якісь недоброзичливці з–за кордону доплачують українським «хулсам» у різних містах за провокування бійок і погромів. Почалася ця лавина зіткненням «Беркута» з екзальтованими фанатами «Дніпра» в Харкові. Продовжилася — хуліганськими витівками вболівальників «Карпат» у Львові. А позавчора в Охтирці стався пік весняного загострення — побоїще, яке вчинили «ультрас» київського «Динамо» в Охтирці.

Існує кілька версій, хто і що спричинили це «повстання хамів». Але факт залишається фактом: матч кілька разів переривався саме через неадекватні прояви агресивності фанатів «Динамо». Якщо бійки в Харкові та Львові обмежувалися тільки трибунами і ніяк не впливали на перебіг суперництва команд на полі, то в Охтирці численні палаючі фаєри, заборонені до застосування будь–де, падали на газон і цілком могли травмувати футболістів. На поле вибігали якісь придурки без штанів. Над боковою лінією літали вирвані крісла, які також потрапляли на поле. Зрештою, столична торсида увійшла в раж і погнала «беркутівців» геть із трибун. Суддя Шандор — очевидно, лише через велику прихильність до «Динамо» — дочекався, коли стадіон трохи заспокоїться, і дав командам дограти заключні дві хвилини. У Європі в таких випадках матчі найчастіше переривають і чекають вердикту дисциплінарних керівних органів...

Київські фани виправдовуються тим, що вони просто змушені були відповідати на хуліганські прояви місцевих уболівальників, які показували гостям «факи» і кидали каміння. Але це дуже нагадує старий анекдот: «Гіві, ти навіщо вирізав весь сусідній аул? — А чому вони піском кидаються?» Якщо київські гості аж настільки «інтелігентніші» за місцевих «гопників», то чому розвинули провокацію в погром найгіршого штибу? Навіщо замахнулися на «святе» — гру на футбольному полі?

Ще одним винуватцем безладу названо «Беркут», який цього разу мало не втручався у фанатські «розборки» і разом із «простими» міліціянтами стоїчно спостерігав за бардаком на трибунах. Деякі «просунуті» кияни навіть бачать у цьому політичну інтригу: мовляв, у МВС зацікавлені в бійках і скандалах, аби когось там посунути з посади чи прийняти якийсь закон... Виходить, втрутився «Беркут» у події на фанатському секторі, помахав кийками — ганьба «Беркуту». Наступного тижня не втрутився й не помахав — теж ганьба. А ще міліція винна, що пропу­стила київських фанів на трибуни в Охтирці п’яними й без належної перевірки на піротехнічні засоби. Така логіка самих «ультрас».

Насправді виправдання їм за події в Охтирці бути не може. Бо ніхто не заливав так званих уболівальників алкоголем перед матчем (відтак до самого перебігу матчу їм було байдуже). Ніхто не змушував фанів бомбардувати поле численними смолоскипами. І ніщо не може виправдати хамське руйнування стадіону. Так чинить бидло (вважатимемо це визначенням для неадекватних хамів, у т.ч. й охтирських).

Як його зупинити? Ось непросте завдання для нашого футбольного, і не лише футбольного, а й державного, керівництва.

Просто грошовим штрафом для клубу й адміністративним стягненням для хуліганів тут уже не відбутися. Якщо не зупинити лавину зараз — надалі вона ризикує стати неконтрольованою. Бо виходить, що футбольний фанатський рух зараз є одним із найпоширеніших молодіжних неформальних рухів в Україні, і ці хлопці та дівчата не хочуть бачити перед собою жодних обмежень.

Міліцейські кийки лише загострять проблему. Аби остудити гарячі голови, потрібні дієвіші засоби. Для початку — хоча б заборона доступу глядачів на останні матчі «Динамо» й «Нафтовика» в нинішньому чемпіонаті та недопуск динамівських фанів на заключні виїзні поєдинки (так робили в подібних випадках в Італії). Не завадило б і зняти з «Динамо» три очки (хоча фанам це, схоже, до лампочки, та й наше футбольне керівництво не піде на такий радикальний крок). У наступному чемпіонаті — в разі потреби — обмежити доступ на фан–сектори неорганізованих уболівальників, надто ж — тих, хто раніше був помічений у хуліганських проявах; скласти реєстр і «нормальних» членів фан–клубів. Зрештою, ПФЛ і ФФУ на основі нових, жорсткіших підходів мають розробити цільову програму боротьби з вандалізмом на стадіонах і практично її реалізувати, а не лише розписувати штрафи в тисячах «у.о.», як зараз. Наразі ж мусимо констатувати, що лібералізація стосунків правоохоронців із фанатами, передусім — «ультрас» київського «Динамо», ні до чого хорошого не привела.

Бидло на трибунах убиває футбол. Футбол потрібно рятувати, адже його вболівальниками є дуже багато нормальних людей, вихованих і адекватних.