Заява-протест представників культурної громадськості України

      Наша заява викликана посиленням адміністративного тиску на культуру, що стає дедалі відчутнішим і набуває катастрофічних для українського суспільства масштабів. Спроба відселення Музею історії Києва з Кловського палацу, спроба захоплення автоматниками у камуфляжі будинку Національної спілки письменників України на Банковій, арешт керівника мистецького об'єднання «Дзига»  Маркіяна Іващишина тепер — безпідставне звільнення Ігоря Ліхового з посади генерального директора Шевченківського національного заповідника у Каневі.

      Сорокасемирічний директор, заслужений працівник культури України, який має численні державні відзнаки за плідну працю (і жодних стягнень!), був усунений з посади не лише без попереджень і зауважень щодо роботи, а й наказ про звільнення знайшов на своєму робочому столі (29 січня) з печаткою Міністерства культури і мистецтв, але... без підпису.  На загальних зборах 29 січня 2004 року колектив заповідника одноголосно (лише двоє утрималося) підтримав Ігоря Ліхового як чинного керівника та звернувся з відповідним проханням до Президента України, Голови Верховної Ради України та міністра культури і мистецтв України.     .

      Всі ці акти брутального втручання в культурний процес мають спільний знаменник — зневага до людської гідності, витіснення із культурного простору України людей, здатних мислити стратегічно і неординарно. Ігор Ліховий є одним із них. Заміна творчих людей слухняними функціонерами негативно позначається на міжнародному іміджі нашої держави.

      Симптоматично, що звільнення Ігоря Ліхового відбувається у переддень 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Отже, влада (в день Соборності України — наказ про звільнення підписано 22 січня) дала «старт» урочистостям?!

      Проте з високих і м'яких крісел, певно, важко було помітити, що Шевченківський національний заповідник стартував набагато раніше із ювілейними заходами. У квітні 2003 року Ігор Ліховий працював у складі науково-мистецької експедиції на півострові Мангишлак (Республіка Казахстан), організованої спільно з Львівським палацом мистецтв, підсумком якої стало видання «Свою Україну любіть...» (львівські художники шляхами Тараса Шевченка), виконане на високому естетичному і науковому рівні.

      13 червня 2003 року в Шевченківському національному заповіднику за ініціативи Ігоря Ліхового відбулося відкриття Міжнародної екологічної організації «Грантс» за збереження навколишнього середовища та історико-культурної спадщини ТОВ «Віннер Імпортс Україна» (Ford Motor Company).

      З 24 по 27 червня у приміщенні музею на території заповідника проходив І Міжнародний конкурс композиторів та піаністів «Фарботони», в якому взяли участь музиканти з України, Китаю, Польщі, Литви, Білорусі.

      У листопаді—2003 вийшов друком збірник спогадів «Святиня і голодомор», науковці заповідника та його директор брали участь у всеукраїнських заходах із вшанування 70-х роковин голодомору 1932-1933 рр., їхніми зусиллями було встановлено пам'ятний знак на місці масового поховання дітей — жертв голодомору біля Тарасової гори.

      На посаді директора Ігор Ліховий дбав не лише про високий науковий рівень очолюваного закладу, а й про забезпечення соціальних програм. Встановлено зв'язки з українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України. Зібрано спогади та свідчення колишніх в'язнів трудового табору (що в роки війни містився в приміщенні Канівського музею), оформлено документи і передано до Німеччини на розгляд правління Федерального фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє». В результаті понад тридцять громадян України отримали матеріальну компенсацію від уряду Німеччини.

      Безпрецедентних масштабів і якісно нового рівня набула діяльність заповідника щодо здійснення програми реставрації пам'яток і об'єктів. Упродовж минулого року розроблено проектно-кошторисну документацію на низку пам'яток і об'єктів, зокрема на ремонт і реставрацію споруди музею, реставрацію пам'ятника-хреста 1884 року та пам'ятника 1923 року; капітальний ремонт комплексу сходів на Тарасову гору; благоустрій об'єктів нижнього парку і облаштування системи зрошення в ньому; реконструкцію системи опалення музею та інших об'єктів, що передбачає також будівництво теплогенераторної станції у комплексі з гаражами та оранжереєю, реконструкцію газопроводу для забезпечення теплопостачання заповідника тощо.

      І ось тепер, коли всі ці ініційовані Ігорем Ліховим роботи ввійшли у фазу реального втілення, успішно залучаються і освоюються не лише бюджетні, а й позабюджетні кошти, його звільняють з посади генерального директора, позбавляючи можливості довести розпочате до логічного завершення. І це, наголошуємо, коли до початку офіційних ювілейних урочистостей залишається півтора місяця. Напрошується висновок, що комусь дуже не хочеться, аби українська святиня, якою є Шевченківський заповідник, постала перед громадськістю в культурній і цивілізаційній іпостасі, яка є гідною пам'яті генія. Надто очевидним також видається зв'язок цієї відставки з наближенням президентських виборів. У такі періоди української історії шевченківські місця завжди стають своєрідним мегафоном для політичних акцій, і чинна влада вирішила узурпувати цю територію, усуваючи з неї незалежного діяча.

      Наказ про усунення Ігоря Ліхового від керівництва заповідником не є тривіальним кадровим рішенням — це знак зневаги високопосадовців до української культури, ознака неспроможності чинної влади.

      Вимагаємо поновлення Ігоря Ліхового на посаді генерального директора Шевченківського національного заповідника і припинення чиновницького свавілля у сфері культури!

Лауреати Національної премії iм. Тараса Шевченка:

Анатолій ГАЙДАМАКА, художник

Василь ГЕРАСИМ'ЮК, поет

Олександр ІВАХНЕНКО,  художник

Юрій КОВАЛІВ, поет, доктор філологічних наук, професор

Євген СВЕРСТЮК, правозахисник, президент  українського ПЕН-клубу

Ніна МАТВІЄНКО, народна артистка України

В'ячеслав МЕДВІДЬ, член НСПУ

Валерій ШЕВЧУК, письменник

Микола ШУДРЯ, письменник, журналіст

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, голова Національної спілки письменників України

Громадські діячі та науковці:

Микола БІЛЯШІВСЬКИЙ, член Головної  та науково-методичної ради УТОПІК

Олеся КОВАЛЬ, президент «Львівського форуму видавців»

Володимир КОЗАР, голова Міжнародної громадської  організації «Українське Реріхівське товариство»

Тарас КОМПАНІЧЕНКО, кобзар, лауреат премії ім. Василя Стуса

Микола ПЛАХОТНЮК, голова правління громадської організації «Музей шістдесятництва»

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, доктор мистецтвознавства, професор

Олександр СУГОНЯКО, голова об'єднання «Громадянська позиція»

Валентина ЧОРНОВІЛ, літературний працівник Фонду В'ячеслава Чорновола

Співробітники Національного музею Тараса Шевченка:

Наталя КЛИМЕНКО,

Микола СКИБА,

Володимир ЯЦЮК.