«Золоте» танго на візках

Іван Сівак, прикутий до інвалідного візка, спортивними танцями на візках почав займатися два роки тому — через інтернет знайшов у Києві зацікавлених людей, які запросили на тренінг, допомогли знайти партнерку. Все змінилося після знайомства з Надією Вербицькою — Іван у таборі працював інструктором із техніки їзди на візках, а Надя була його ученицею. Коли разом побували в санаторії, зрозуміли, що жити не можуть одне без одного. «Я її навчив так їздити, що Надя переїхала з Макіївки до мене в Нетішин», — посміхається Іван. Зараз вони мешкають у містечку атомників на Хмельниччині й тричі на тиждень приїздять до Рівного на тренування.

«Я спочатку полюбила Івана, а вже пізніше — танці, — додає Надія. — Адже до цього ніколи таким спортом не займалася. Спочатку думала, що це все відбувається ніби жартома, але зараз пересвідчилася, що це дуже серйозно».

Ще б пак: торік у Польщі на чемпіонаті Європи Сівак і Вербицька посіли четверте місце, а нещодавно, наприкінці березня, повернулися з Голландії із золотими медалями Кубка світу.

Змагання відбувалися у місті Боксмеєр за участі представників 11 країн. Серед семи пар, які вели боротьбу за нагороди в категорії «Дует» (обидва спортсмени на візках) — латиноамериканські танці другої категорії складності — вихованці Рівненського обласного центру «Інваспорт» стали абсолютними переможцями. Всі п’ять танців, які виконали Надія та Іван, отримали найвищі оцінки суддів. «Коли грали Гімн України, відчували гордість, що ми є частинкою держави і хоч чимось можемо допомогти, прославляючи свою країну», — зізнається Надія.

Бути інвалідом — складно. Займатися дорогим видом спорту, маючи фізичні вади, — складніше удвічі. «Коли я починав займатися танцями і дізнався, скільки коштують костюми, тренувальні візки, неабияк розгубився. Сумнівався, що буде підтримка. І тому дуже вдячний керівництву «Інваспорту» за допомогу, — каже Іван Сівак. — Наші тренування й виступи — це на користь нашому ж здоров’ю. Ми зайняті справою, відчуваємо себе потрібними. Батьки пишаються нашими успіхами, допомагають. Життя триває!»

Нині у Вербицької та Сівака відповідальний період — попереду вступні іспити. Надя мріє отримати освіту реабілітолога, а Іван прагне вдосконалювати набуту професію й стати хореографом. Їхній тренер Влада Костак зазначає: «На сьогодні Надя з Іваном є найсильнішою і найкращою парою в Україні. До міжнародного успіху їх привели сила духу, сила волі й працьовитість. Подумайте, Надія танцює лише один рік, але вона змогла перемогти себе, свої комплекси, розкрила внутрішні відчуття. Не кожна здорова пара може таке зробити».

А на лаврах рівняни спочивати не збираються — Іван та Надія готуватимуться до чемпіонату світу, що відбудеться в жовтні в Білорусі, й спробують утримати завойовані позиції.