Сучасні трансвестити: гра у перевдягання.
Чи так уже несподівано Європу і Північну Америку накрила «хвиля» гомосексуалізму й трансвестизму? Такі явища відомі людству здавна. Про це свідчать етнографічні матеріали про ритуально–культові практики у різних народів. Етнологи давно намагаються розгадати таємницю первісних трансвеститів. Але народи, в яких були чи є і зараз «шамани зі зміненою статтю» аж ніяк не поспішають розкрити перед чужинцями свої звичаї. Досліднику часто важко визначити, де кінчається реальність і починається світ міфів і таких же міфічних пояснень, що їх дають інформатори реальним подіям і речам. Та все ж дещо вдалося вияснити.
Почнемо з ролі жінок у шаманізмі. Річ у тім, що в деяких народів є жінки–шаманки, причому могутні. Деякі дослідники навіть припускають, що жінок слід вважати першими носіями шаманської сили. Жінок–шаманок найбільше в Сибіру, переважно в евенків, кетів, бурятів, якутів і нанайців, а також у народів Середньої Азії. В Америці вони відомі головним чином у ескімосів, а в інших народів як Північної, так і Південної Америки жінок–чаклунок вважають слабшими спеціалістами, ніж чоловіків. Жінки часто є помічницями шаманів. На їхню долю випадає вводити «клієнтів» у стан трансу, «священного шаленства».
Жіночий «слід» у шаманізмі має і дивний аспект. Йдеться, зокрема, про «шаманів зі зміненою статтю», які вважаються могутнішими і шанованішими, ніж шамани звичайні. У «шаманів з переміненою статтю» персональні духи–захисники розглядаються як подружжя.
У Сибіру такі шамани відомі найбільше у чукчів, ітельменів і коряків. У Північній Америці вони зустрічаються найчастіше в ескімосів, а, крім них, у індіанців субарктичних областей — північних атапасків та алгонкінів і в індіанців прерій. В Америці Південній теж відомі шамани–трансвестити, наприклад, у індіанців чилійських та аргентинських Пампасів. Так, «мачіс» (чаклуни) чилійських арауканів вважалися двостатевими, вони мали довге волосся і чіпляли на одяг жіночі прикраси. Явища, пов’язані з переміною статі в шаманів, відомі у тюркських народів Середньої Азії, зокрема узбеків. У них деякі шамани–чоловіки, які одружуються і мають дітей, час–по–час носять жіночий одяг і засвоюють жіночу манеру поведінки. Пояснюють це тим, що у них духи–помічники жіночої статі, і вони хочуть, щоб шаман був схожим на них.
«Шаманів з переміненою статтю», з одного боку, мали за дуже могутніх і навіть лихих для людей, їх боялися і шанували. І водночас ставилися до них зневажливо. Таких шаманів у північноамериканських індіанців дослідники називають бердашами — словом, що походить з французької мови, яка, у свою чергу, запозичила його з арабської. «Бердаш» означає «раб».
Художник Джон Кетлін, який подорожував у ХІХ столітті північноамериканськими преріями, спостерігав таких людей у верхів’ї річки Міссісіпі. Він замалював особливий «танець бердашів» і описав їх як гермафродитів, що були для співплемінників одночасно «святими» і «зневаженими». Зокрема, Кетлін пише: «Як противагу до наданих йому надзвичайних прав, бердаш мусить робити найпринизливіші послуги, від яких не сміє ухилятися... але водночас на нього дивляться як на «святого» і чаклуна й щорічно йому влаштовують свята».
Інший дослідник долини Міссісіпі ХІХ століття Пітер Маркветт описав таких персон у племен іллінойсів і дакотів (сіу). Він розповів, що вже в юності вони одягають жіночий одяг і носять усе життя. Вони не одружуються і пишаються тим, що виконують жіночу роботу, проте беруть участь і у воєнних походах, але при цьому можуть користуватися лише бойовими палицями, але не луками й стрілами, які є чоловічою зброєю. Вони присутні на всіх чаклуваннях, а також при курінні люльки миру посвяченими, і при цьому сміють лише сидіти, але не танцювати. Вони беруть участь у зібраннях ради вождів, і без них члени ради не можуть нічого вирішувати.
Переважно йдеться про вроджене змішування статевих ознак, пов’язане з тією чи іншою патологією. Таких випадків, наприклад у ескімосів Канади, нараховують близько 2 відсотків. Але не всі випадки «переміни статі» пов’язані з вродженою патологією. Виявляється, що первісний трансвестизм часто пов’язаний з успадкуванням дітьми імен своїх предків протилежної статі. Ім’я предка чоловічої статі дають при народженні дівчинці і навпаки. Отож дитину одягають у вбрання протилежної статі і відповідно виховують.
Чому ж маленьку дівчинку називають іменем діда, а хлопчика — покійної тітки? Річ у тім, що в первісних народів є жорсткий і обов’язковий для всіх розподіл праці між статями. Чоловіки мусять робити одні види робіт, а жінки — інші. Чоловіки полюють і воюють, виготовляють для цього знаряддя, зброю, човни. Жінки збирають плоди і ягоди, будують і впорядковують житло, шиють одяг. Отже, коли в сім’ї чи роді народжується мало дітей певної статі, колектив має обмаль відповідних працівників. От за допомогою зміни імені сім’я чи рід і намагається вирівняти «невідповідність». У канадських ескімосів випадків такої умовної «зміни статі» буває до 15—20 відсотків.
У первісних народів діти рано розпочинають «трудовий шлях». І дітлахи, в яких стать була «змінена» при народженні, вже змалку допомагають дорослим протилежної статі виконувати всілякі роботи. Трансвестизм таких дітей триває до завершення юнацького віку. Весь цей час вони носять зачіску й одяг, притаманні людям протилежної статі. І лише ставши дорослими, «повертають» собі справжню стать. Але це дається нелегко. Такі юнаки й дівчата переживають справжню кризу. Усе подальше життя вони залишаються відміченими знаком їх виховання у ранні роки. Це стає складовою їх особи і формує з них особливу категорію людей, яку французький етнолог Саланден д’Англюр запропонував називати «третьою соціальною статтю». Таких людей одноплемінники дуже високо цінують за їхні різнобічні здібності, незалежність і незаангажованість, вміння оригінально оцінювати ситуацію, здатність до посередництва, що особливо чітко виявляється у релігійно–ритуальній сфері. З них і виходять особливо могутні шамани.
Утім не всі випадки первісного трансвестизму можна пояснити таким чином. Ця сфера життя стародавніх народів продовжує залишатися загадковою. Не до кінця зрозумілим є трансвестизм, пов’язаний з уявленнями про шаманських духів–покровителів протилежної статі у чукчів, коряків та багатьох племен північноамериканських індіанців. У племен сіу з верхів’їв Міссісіпі деякі чоловіки з настанням юнацького віку починали носити жіночий одяг. Пояснюється це тим, що хлопці в час ініціацій бачили себе у снах жінками. Саме після цього вони ставали бердашами. Проте всі випадки зміни статі у цих народів викликані суспільними потребами і не йдуть урозріз із ними.
Люди зі зміненою статтю були необхідні громаді і виконували в ній важливі ролі, на відміну від сучасних трансвеститів Західної цивілізації, для якої характерна ілюзія повної відмежованості людини від суспільства.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
