Тарас Чорновіл: «Регіони» визначилися з ідеологією — ми будемо лівоцентристами

Поки фракції й лідери коаліції чубляться, опозиція зацікавлено спостерігає за тим, чим усе завершиться. Схоже, найупевненіше в політикумі почувається саме Партія регіонів, для якої навіть перехід керівних однопартійців у «табір ворога» — не ознака розвалу, а привід для гордощів. Так принаймні випливає зі слів Тараса Чорновола, з яким «УМ» поспілкувалася напередодні завтрашнього з’їзду ПР.

«Це не розпад коаліції, а початок великих торгів»

— Пане Тарасе, у Верховній Раді з огляду на суперечки в коаліції останніми днями вельми неспокійно. І в кулуарах дедалі частіше заходить розмова про черговий розпуск парламенту... Як на вашу думку, це реальна загроза?

— Після жорстких заяв БЮТ багато хто подумав, що це вже все, коаліції — капець. Але я так не вважаю. На мій погляд, це просто початок дуже великих торгів. Тобто де–факто коаліції в повному розумінні цього слова не існує, але під певні серйозні поступки одне одному конкретні питання, важливі для Президента чи Прем’єр–міністра, будуть проголосовані на коаліційному рівні.

А загроза розпуску Верховної Ради є, хоч зараз це можливо лише з грубим порушенням Конституції. Та навряд чи Президент підпише відповідний указ. «Нашій Україні» уже немає з чим іти на позачергові вибори, тим паче що у разі їх оголошення в «НУ» остаточно намітиться розкол. Очевидно, що група Балоги, сподіваючись набрати свої три відсотки на адмінресурсі, піде окремо, група Луценка — теж, оскільки так у них буде більше свободи для переговорів із тим же БЮТом. Таким чином, сили, на які спирається Президент, будуть розпорошені, тому йому зараз невигідно розпускати парламент. Хоча не можна відкидати й той варіант, що, прагнучи переписати Конституцію під себе, Ющенко захоче позбутися основного конкурента — Верховної Ради, яка, згідно з Основним законом, єдина має право його змінювати. Якщо розпустити ВР після того, як уже буде готовий проект нової Конституції, у Президента будуть підстави винести його на всенародний референдум. Мовляв, парламенту ж немає, тому доводиться апелювати до народу... А коли прийде новий парламент, буде вже пізно — всі повноваження опиняться повністю у Президента.

— Тому Партія регіонів знайшла ґрунт для об’єднання з Блоком Тимошенко, який прагне перехопити ініціативу в Банкової й створити у ВР комісію, щоб писати «свій» варіант Конституції...

— Та ми ж від самого початку заявляли, що наполягаємо на продовженні конституційної реформи. І саме ми в минулому скликанні ВР ініціювали створення конституційної комісії, як це, до речі, виписано в Конституції. Цього разу першим про таку ініціативу заявив БЮТ. Однаково для внесення змін в Основний закон потрібно більше 300 голосів, тому зрозуміло, що опрацьовувати такий законопроект має спільна група, щоб він задовольнив усі фракції.

— Але в цьому випадку БЮТ іде разом із вами і супроти своїх партнерів по коаліції.

— Проблема коаліції в тому, що одна з її частин хоче, аби нею керували тільки з Банкової, а інша — тільки з будинку уряду. А опозиція — за те, щоб рішення ухвалював парламент. Цього разу склалося так, що наша позиція збіглася з тими, ким керує Кабмін.

«Посаду Президента скасовувати не варто»

— Прагнення БЮТ перейти до парламентської республіки ви теж поділяєте?

— Партія регіонів завжди дотримувала позиції, що в Україні повинна бути парламентсько–президентська форма правління. Принаймні на даний момент ми не вважаємо, що посаду Президента треба ліквідувати взагалі. Але слід жорстко обмежити його повноваження. Зрештою, навіть за чинною Конституцією, Президент не є керівником виконавчої влади, і коли він дає доручення Кабміну — це абсолютно незаконно. Тому глава держави повинен бути гарантом Конституції, тим останнім «ситом», яке зупиняє незаконні рішення парламенту. Все.

— Апологети перетворення Президента на «британську королеву» пояснюють, що хочуть убезпечити Україну від диктатури. Але дивлячись на наш парламент із його постійними бійками і блокуваннями, складно уявити, що після надання йому більшої влади в Україні запанує мир та спокій...

— Хвилиночку! Але ж парламент — це відображення народу! На відміну від Президента, який представляє хай і більшу, але все ж його частину. Повірте, у Верховній Раді не буває ні блокувань, ні протиріч, якщо цими процесами не керують ззовні. Коли парламент сам ухвалюватиме рішення, то будьте певні — він працюватиме нормально.

— До речі, коли ВР нарешті обере своєму Голові заступників?

— Щойно Партія регіонів остаточно визначиться зі своєю кандидатурою. Ми це зробимо вже сьогодні–завтра, бо варіантів залишилося тільки два: Сергій Льовочкін або Андрій Клюєв.

«Будемо європейськими соціалістами»

— Пане Тарасе, які питання розглядатиме з’їзд ПР, який відбудеться цієї суботи?

— Насамперед обговорюватимемо нові програму і статут.

— Плануються якісь кардинальні зміни?

— Хіба що одна: ми вирішили чітко сформулювати тезу щодо ідеологічного спрямування Партії регіонів. У світі є дуже впливові партії, які не вписуються в чітке розмежування на ліві — праві. Це тільки у нас постійно доводять, що третього не дано — досі живемо за марксизмом. «Регіони» обрали лівоцентризм, за якого держава, по–перше, бере на себе максимальну відповідальність за соціальну політику, а по–друге, зберігає за собою певні важелі впливу на економічні процеси — не прямого, але суттєвого. Так як у Швеції: через регулювання податків, державного замовлення, бюджетних вливань тощо. Це дві основи, які відповідають європейському соціалізму. До речі, показово, що у нас на з’їзді буде делегація Європейської соціалістичної партії, про приєднання до якої ми будемо вести мову.

— А ухил вліво не суперечить наявності у вашій партії багатьох представників потужного капіталу?

— Анітрохи. Шведські соціалісти теж мають велику частину серйозного капіталу, який працює в рамках лівоцентристської моделі. Євросоціалізм відрізняється від популістського радянського тим, що передбачає: гроші на соціальні програми не падають з неба, а надходять від бізнесу, який їх повинен заробити. У європейській соціалістичній доктрині держава, створюючи в іншому сприятливі умови для розвитку бізнесу, при цьому бере з нього задля забезпечення широких соціальних програм великі податки, але, звісно, повністю відкрито.

— Колись Тарас Чорновіл був правим політиком, а тепер — така переорієнтація...

— Щиро кажучи, я й справді не в захваті, бо, на мою особисту думку, ми повинні бути правоцентристами. Але я опинився у меншості. Та це можна стерпіти, бо європейський соціалізм усе одно набагато правіший, ніж українські ліберали. І це принаймні краще, ніж як у БЮТ: то вони крайні праві, то лівішають і вступають у Соцінтерн, то знову стали правими...

Щодо інших речей, які будуть виписані в програмі Партії регіонів, то хочу наголосити на тому, що ми дуже чітко декларуємо розвиток євроінтеграційних процесів. І наполягаємо, до речі, на максимальній співпраці в тому числі й із НАТО, участі в міжнародних програмах безпеки. Але, і це категорично, Україна в жодному разі не повинна вступати в НАТО (без референдуму, зрозуміло).

«Єдиний центр» — не наша авантюрка»

— Кадрових змін не планується?

— Якихось визначних — ні. Очевидно, як і на кожному з’їзді, будуть певні ротації і зміни в політраді, можливо, зменшимо її, бо вона у нас занадто роздута. А от ні розколів, ні сварок, ні конфліктів точно не чекайте — у нас цього не буває. Виключати з партії також навряд чи когось будемо, хіба що поставимо питання про вихід Раїси Богатирьової з керівних органів. Адже доти, доки з’їзд не проголосує за протилежне, вона незалежно від свого бажання значитиметься заступником голови.

— Щось останнім часом ваші опозиційні кадри активно перетікають у владу — спершу Богатирьова, тепер її заступником в РНБО призначений міністр тіньового уряду Костянтин Грищенко...

— На мій погляд, це свідчить тільки про одне: у тіньовому уряді кадри кращі, ніж в офіційному Кабміні. А щодо Грищенка, то ми від самого початку розуміли, що Огризко — це несерйозно і ненадовго.

— Натякаєте на те, що Грищенко може стати міністром закордонних справ?!

— Думаю, точно стане — можливо, навіть іще до осені. Посада в РНБО — це попередній етап до цього призначення.

— А можливо, це просто початок втілення мрії про «об’єднання України» через «широку коаліцію»? Саме для цього ж нібито був створений «Єдиний центр», до якого за первісним задумом мали увійти «прагматичні» представники «Нашої України» і ПР...

— Жодна мудра людина такого б не сказала — це версія або тих, хто хоче вкотре кинути тінь на Партію регіонів, або тих, хто в політиці трохи пришелепкуватий. Усі прекрасно знають наше ставлення і до Балоги, і до «Єдиного центру». Так, ми вели відкриті переговори, на яких з боку Президента переговорником був Балога, але це відбувалося минулого року — в той період, коли йшлося про вихід із політичної кризи і підготовку до розпуску Верховної Ради. А якихось таємних домовленостей ніколи не було, і про «Єдиний центр» ми одразу висловилися прямо: це авантюрка, але — їхня авантюрка, і хай вони собі що хочуть, те й роблять. Хоч особисто я цих людей, які вийшли з «Нашої України», розумію: працювати там просто неможливо.

ОЦІНКА

Про те, чому парламент досі не скасував пільги для нардепів

— Той закон, який у вівторок намагався поставити на голосування БЮТ, ми б і не підтримали, бо в ньому йдеться не так про скасування привілеїв, як про запровадження імперативного мандата. Що ж до пільг, то в усіх відповідних законопроектах, які зараз подані на розгляд ВР, панує популізм і бажання витерти ноги об парламент. Так, пільги депутатам треба урізати, але чому при цьому для інших представників влади — міністрів, секретаріату Президента та ін. — вони залишаються фактично необмеженими? Чому навіть начальник ЖЕКу має право на службову машину, а народний депутат його мати не повинен? Це абсурд. Давайте тоді скасуємо пільги всім державним службовцям — так принаймні буде чесно.

ОСОБИСТЕ

«Чорновіл повинен стати «Великим українцем». Але не стане...»

—  Тарасе В’ячеславовичу, ваш батько увійшов до першої десятки проекту «Великі українці», з якої виберуть єдиного «Великого». Ви вже за нього проголосували?

— Звичайно. І зараз, і на попередньому етапі (коли визначали сотню «Великих українців». — Ред.). Я вважаю, що В’ячеслав Чорновіл безумовно достойний бути визнаним «Великим українцем».

Його не завжди до кінця розуміли, та й досі не до кінця розуміють, йому «приклеїли» певний образ, а насправді батькове бачення розвитку України було набагато ширшим. Мені сьогодні дуже багато людей, у тому числі й на сході, на півдні України кажуть: як же ми помилилися у 1991 році, що не проголосували за В’ячеслава Максимовича (на президентських виборах). Я переконаний, що сьогодні треба більше публікувати й пропагувати Чорновола — його думки носять надзвичайно об’єднавчий характер і дають Україні дуже серйозну перспективу.

Тому це чудово, що В’ячеслав Чорновіл потрапив у десятку. Але, на жаль, першим він не стане. Бо програма, яка нібито планувалася як спрямована на об’єднання, зрештою матиме протилежний ефект. Я знаю, що вся Галичина вже активно взялася за принципом «а от ми їм покажемо!» голосувати тільки за Степана Бандеру. І він буде визнаний «Великим українцем». І, як наслідок, знову почнеться колотнеча, схід України знову почне казати про «бандерівців», захід — про «клятих москалів»... Бандера у своєму сенсі велика людина, але він роз’єднує Україну. А Чорновіл би об’єднав.