Той, що в землі сидить

Той, що в землі сидить

Петро Мірошников — начальник метро — людина з гумором. Трохи сумним, та все ж... На шкурне запитання про те, чи зможу і я влізти у нутро підземного «хробака», аби дістатися на ньому з Виноградаря в пункт А, В чи С, він відповідає ствердно. Але уточнює: «З онуками». Виноградар, каже Мірошников, лінія другої черги, метро там будуватимуть у період з 2012–го по 2020 рік. Тож оскільки я навряд чи стану бабусею через десяток років, доведеться — аби пророцтво вклалося у виробничий план — брати на прокат чужих онуків.

Іншу тему — досить банальний антураж станцій, побудованих останнім часом, Мірошников коментує так: «Метрополітен — об’єктивне відображення тих історичних періодів, протягом яких він будувався. Була сталінська архітектура — це «Арсенальна», «Університет» — вони, до речі, знаходяться у переліку об’єктів, які становлять архітектурну цінність. А потім життя спростилось, швидкість збільшилася. Те, що ви зараз бачите, — легке і дешеве, таке, як наше життя». Що ж, дякую тобі, Боже, що живу не за часів сталінської архітектури, попри всю її архітектурну цінність. І на цій подяці, думаю, варто завершити ліричний відступ, бо все, що говорив Петро Мірошников у інтерв’ю «УМ», ми викладемо мовою цифр і дат — для більшої наочності.

Всі статті рубрики