«Бунт на кораблі» та його придушення

Цієї суботи в колишньому Жовтневому палаці в Києві відбудеться ХІ з’їзд Партії регіонів. На попередньому значному зібранні «синіх» — у Сіверськодонецьку — про ситуацію в партії не говорили, адже то був начебто «з’їзд депутатів усіх рівнів». Зате тепер — саме час. Ситуація непроста: треба якось знову брати владу, і підстави для цього є, але Партія регіонів переживає не найкращі часи, умовно поділившись на «ахметовських», «клюєвських», «фірташівських» та ще бозна–яких. Що вже казати, якщо криза охопила одну із найчисленніших обласних організацій — Луганську.

Здавалося б, після «успіху» т.зв. «ІІ Сіверськодонецького з’їзду депутатів усіх рівнів» керманичам тутешньої облорганізації ПР лишається тільки, за висловом Остапа Бендера, «знімати пінки, вершки і тому подібну сметану з цього висококультурного починання». Однак уже після того форуму «регіонали» Луганщини програли низку міських виборів. А сіверськодонецький осередок ПР узагалі вийшов з обласної організації й підпорядкувався безпосередньо Києву...

«З Єфремовим повернулися відносини, як у КПРС»

Команда колишнього керівника Луганської облдержадміністрації, а нині — нардепа і голови обласного осередку Партії регіонів Олександра Єфремова, ще не так давно з великим душевним підйомом руйнувала зсередини місцеву «правлячу» Народно–демократичну партію. А зараз, як видно, з не меншим ентузіазмом розвалює Партію регіонів. Напрямком головного удару обрано найбільш дієвий на Луганщині загін «регіоналів» — сіверськодонецьку міську організацію ПР. Так принаймні вважає керівник останньої Юрій Головко.

Річ у тім, що впродовж усього часу існування — з 2001 року — «регіонали» Сіверськодонецька підтримують безпартійного мера Володимира Грицишина, а той, як відомо, тривалий час був проти проведення в міському Льодовому палаці скандального «з’їзду сепаратистів».

Головко розповідає: «На дострокових парламентських виборах–2007, на відміну від багатьох, ми додали відсоток підтримки ПР. Якщо в 2006–му в місті за Партію регіонів проголосувало 71,15%, то в 2007–му — 74,3%. Усе було чудово, поки ми працювали під керівництвом Володимира Ландика (народний депутат від ПР, колишній голова луганських «регіоналів». — Ред.). Та коли його замінив Єфремов, у нас виникли проблеми. Навіть на обласних конференціях нас почали саджати на задні ряди. Повернулися відносини часів КПРС».

Приводом до погрому сіверськодонецького осередку «єфремовці» обрали поведінку депутатів–«регіоналів» у міськраді (Юрій Головко очолює там фракцію ПР) перед «з’їздом депутатів усіх рівнів». Мовляв, ті відступили від лінії партії — відмовилися надати ініціаторам форуму Льодовий палац, де таке зібрання відбувалося в 2004 році. «Але в чому, власне, проблема? — продовжує Головко. — Не ставлячи до відома ані керівництво міста, ані міську парторганізацію ПР, обласні партійні начальники розтрубили у ЗМІ: «Ми проводимо з’їзд у Сіверськодонецьку!..» І на момент, коли вони нарешті подали заявку на Льодовий палац, у нас таких заявок лежало вже п’ять чи шість. Перша була від БЮТ. Ми, розуміючи, до чого може призвести відмова тій чи іншій організації, приймаємо на сесії соломонове рішення: заборонити всім проводити в палаці будь–які заходи, окрім планових спортивних та святкових. Після цього мене починають викликати до Луганська, розповідати, що ми всі зрадники, що треба мерові оголосити імпічмент і т.ін.»

Сіверськодонецьк Луганська не визнає

Поки в Луганську думали, мер Володимир Грицишин поїхав до Януковича. Домовилися, що партія виділить певну кількість коштів для підтримки в місті культури й спорту, — повідомлялося про 5 млн. грн., з яких більша частина пішла на Льодовий палац. За словами Головка, саме там Янукович запропонував: «Якщо у вас такий конфлікт з обласним керівництвом — то вийдіть зі складу облорганізації. Підпорядкуйтеся напряму Києву». Відтак сіверськодонецькі «регіонали» зібрали первинні осередки, обговорили це питання, висунули делегатів, і 14 лютого міська конференція ПР ухвалила рішення звернутися до центральної політради Партії регіонів з проханням перепідпорядкувати сіверськодонецьку міську партійну організацію напряму центральному апаратові ПР.

Обурення «єфремовців» із цього приводу вихлюпнулося на сторінки не лише партійної преси. Доходило до пропозицій виключити з ПР усіх «бунтівників», чий партійний стаж у кілька разів довший, ніж у будь–кого з нинішніх керівників обласного осередку. «Нас обізвали відступниками, мало не «ворогом номер один, — розповідає Головко. — Можете в газеті почитати — що ми продалися за квартири тощо. Наче ми якісь бомжі без роботи й шматка хліба. Але ж, я вважаю, керівництво обласної організації — це ще не вся партія. Навіщо зіштовхувати нас із мером, вимагати, аби ми на сесії ініціювали відставку Грицишина?»

Такі вимоги, каже Головко, керівники луганської ОО ПР висловили «у формі приватної розмови» з ним. «Довести людину на зібранні до передінфарктного стану — це вони вміють. І підвести до межі, коли людина починає думати: «Може, я й дійсно така сволота?..» — каже сіверськодонецький депутат.

Можна сумніватись у правдивості слів Юрія Головка, але за час необмеженого царювання Єфремова на Луганщині тільки в обласному центрі двічі незаконно відсторонювали мерів, причому обидва рази — з допомогою бійців приватних охоронних структур...

Начальник завжди правий?

«Керівництво ЛОО ПР не заспокоїлося й після з’їзду, — продовжує Головко. — 20 березня, коли я був у відрядженні, до нас приїхали чотири чоловіки з апарату обласної організації ПР на чолі з керівником цього апарату В’ячеславом Литвиновим. Якісь документи дивилися, влаштовували допити керівників первинних організацій... У четвер приїздили, а вже в суботу провели засідання ради луганської ОО, на якому скасували рішення нашої конференції від 14 лютого. Без нашої участі — триста років ми їм потрібні! Посилалися на партійний статут, але там і близько такого немає!»

Відтак, каже Головко, сіверськодонецькі «регіонали» готують свої заперечення, аби апелювати до центральної ради, й залишають за собою право, якщо знадобиться, звернутися до суду. «Тому, що так не буває — визнати конференцію 3800 партійців недійсною. Це ж саме та ситуація, коли всі йдуть «не в ногу», а один — у ногу», — обурюється Юрій Головко.

Він відзначає, що конфлікти виникають не лише по Сіверськодонецьку: «Судячи з публікацій в обласній партійній пресі, і по Стаханову є конфлікт (одне з міст, де «регіонами» в березні програли вибори. — Авт.), і по Станиці Луганській, і по Красному Лучу».

Причому аргументи «єфремовців» проти сіверськодончан не витримують критики. «Коли нашим партійцям кажуть, що вони перешкоджали проведенню з’їзду [«депутатів усіх рівнів»], ті дуже дивуються: «Як?! Ми ж таку роботу провели! Сказали: сто чоловік із прапорами стояти — ми стояли. Обіцяли грошей дати... Не дали — ну то й біс із вами! Кажуть, амбіції. Які амбіції в рядового члена партії?! Амбіції — в керманича (Єфремова). Показати, що усім тут керую, як циган сонцем крутить, — обурюється Юрій Головко, — він та його люди працевлаштувалися за допомогою партії, але чи вони їй ідейно віддані... Дії Єфремова — це те саме, коли людина руйнувала церкви, а тепер хреститься, аж рука втомлюється».

Оцінюючи позицію Головка та інших сіверськодончан, Валерій Голенко, голова Луганської обласної ради й перший заступник голови ЛОО Партії регіонів, каже: «Нам давно б пора створити щось на зразок парткомісії, яка б займалася персональними справами тих, хто виявився «із гнильцею».

То, можливо, післязавтрашній з’їзд Партії регіонів дасть відповідь, хто в ПР має рацію?