Поневіряючись вічністю

Миршавенький чоловічок із чорними вусиками «щіточкою»... Підтиканий благенький костюмчик та засмальцьований «котелок», тонка бамбукова тростинка у руці... Він чимчикує неповторною ходою «у першій позиції». І дивиться на нас великими сумними очима, примушуючи сміятися і плакати, закликаючи не хнюпитись і не здаватися... І назавжди врізається у пам’ять — такий собі кумедний клошар, маленький мандрьоха з великим серцем і загостреним почуттям власної гідності. А насправді — найбільший комік в історії кінематографа, актор, сценарист, режисер, композитор і продюсер усіх своїх фільмів, який зумів розсмішити до сліз світ.

Чарльз Спенсер Чаплін назавжди залишиться символом неповторної майстерності кіношної буфонади, яскравої, фарсової іронії та трагікомедії, явищем воістину наднаціональним. Ейзенштейн удостоїв його титулом «Його Величність Дитя». Для Фелліні він був «Адамом, від якого усі ми ведемо родовід».

Лише часові, безпристрасному судді, до снаги дати вичерпну оцінку цій особистості — самотньому аристократу духу, коміку не за професією, а за світобаченням.

У кіносвіт, як у прірву...

Чарлі народився 16 квітня 1889 року в Лондоні, у сім’ї артистів мюзик–холу. Йому ледве виповнився рік, коли батько, Чарльз–старший, кинув сім’ю. Мати, співачка Ханна Хілл, закінчила свої дні у клініці для душевнохворих. Дитинство Чарлі було жебрацьким, голодним і жорстоким. Вже дворічний, він вивчився бити чечітку, у сім років співав і танцював на сцені, а у дев’ять став учнем циркового акробата. У 1906 році його прийняли до пантомімічної трупи Карно. Перші гонорари були «шалені» — аж два фунти десять шилінгів на тиждень!

...Якось, очікуючи за кулісами свого виходу, він звернув увагу на тоненьку балерину, яка пробігала повз нього: тендітне личко, величезні карі очиці... Її звали Хетті Келлі. Чарлі проводжав її додому й до студії, де вона брала уроки танців. І врешті наважився освідчитися. Хетті він також подобався, але про заміжжя не могло бути й мови — їй було 15 років. А незабаром вона поїхала з міста. Через 10 років Чарльз отримав від неї листа із запрошенням зустрітися. Але коли Чарльз серед безперервних гастролей врешті зібрався до неї, виявилося, що Хетті померла півроку тому...

У 1913 році трупа Карно відбула на гастролі, серед інших маршрутів були Париж і США. В Америці Чапліна примітив продюсер Мак Сенетт, «батько» американської комедії. І запропонував контракт із кінокомпанією Keystone із фантастичною платнею у 150 доларів на тиждень. Тут у 1914 році у комедії «Заробляючи на життя» відбувся акторський дебют Чарлі та його перша режисерська робота — фільм «Заскочений дощем» (за власним сценарієм).

Жінки і слава

З літа 1914 року остаточно склався образ його героя — маленького чоловічка з непоказною долею, довірливого й беззахисного американського hobo — мандрьохи–невдахи. Вусики та тростинку він «запозичив» в іншого великого коміка — Макса Ліндера. «Недолугий» Чарлі міг бути і вправним, і наполегливим, і навіть підступним. Він не лише обороняв себе, але й боровся за справедливість, захищав слабких. Герой Чапліна був банкіром і малярем, поліцейським і механіком, жебраком і... Тарзаном. І навіть... красунею Кармен у пародії на екранізацію опери!

Уклавши контракт із кінокомпанією Mutual, він переходив з фільма у фільм до 1916 року — картини «Нові часи». Щотижнева зарплатня Чапліна перевищила 10 тисяч доларів, і він став найбільш високооплачуваним актором у світі.

У 1918 році Чаплін укладає контракт з кіностудією First National. У 1919 разом із Джоном Гріфітом, Мері Пікфорд та Дугласом Фербенксом створює кінокомпанію United Artists, на якій у 1923 році зняв сентиментальну драму «Парижанка», що принесла йому славу «генія кіно». Тоді ж, прагнучи повної незалежності, Чаплін заснував власну студію — Charles S. Chaplin Film corporation.

Він знімає фільми один за одним. Його «пасією» у багатьох картинах була молода актриса Една Первіенс. Вона і в реальному житті любила його. А сам Чарлі не поспішав укладати шлюб. Врешті почуття не витримало випробувань бурхливою життєвою метушнею. Вони розійшлися, залишившись друзями. А незабаром він познайомився з гарненькою 15–річною актрисою Мілдред Гаріс. Чарлі красиво залицявся... І таки домігся взаємності — тобто постелі... І йому довелося офіційно укласти шлюб. Однак її вагітність виявилася блефом. Сімейне життя не складалося... Мілдред народила сина, який прожив усього три дні.

...Смерть сина ствердила Чапліна в рішенні зняти фільм про маленького хлопчика під назвою «Малюк», який він задумав, побачивши одного разу чотирирічного Джекі Кугана, що танцював на сцені. Хлопчик нагадав Чапліну його самого у тому ж віці, коли вони разом із братом Сідом з надією заробити кілька пенні виступали на лондонських тротуарах. Чаплін сам малював ескізи декорацій, відтворюючи нетрі, в яких пройшло його дитинство. Врешті, у 1921 році, фільм «Малюк» почав свою тріумфальну ходу екранами США та Європи.

У «Малюку» є епізод, де Чарлі сниться, що він у раю, куди через недогляд апостола Петра він, «нечистий», потрапляє разом із босоногими «гьорлз» з янгольськими крильцями. Одна з них — гарненька Ліліт Макмюрей (псевдонім — Літа Грей) — зваблює крилатого Чарлі. Чаплін знімає її у головній ролі у своєму наступному фільмі «Золота лихоманка», який вийшов у 1925 році і став одним із кращих в історії кіномистецтва. У його сценах Чарлі–золотошукач безтурботно балансує над прірвою і поїдає власні черевики, глитаючи шнурки, як спагеті, обсмоктує гвіздки, як кісточки... А його знаменитий «Танок булочок» — воістину чудо пантоміми!

Незабаром з’ясувалося, що «янголиця» Ліліт вагітна. Під загрозою тюремного терміну у 20 років за розбещення неповнолітньої (знову!) і штрафу в 10 мільйонів доларів було укладено шлюб. Тривав він близько двох років, упродовж яких батько двох синів, Чарльза та Сіднея, майже не жив із сім’єю. Процес розірвання їхнього шлюбу став провісником майбутніх сексуальних революцій у США. Позов Ліліт про розлучення було надруковано багатьма видавництвами. Фрагменти з її щоденника стали підставою для позовної заяви. За її словами, «пустотливий живчик» Чарлі протягом двох років шлюбу мав стосунки не менш як з п’ятьма відомими актрисами, серед яких — навіть велика самітниця Грета Гарбо... Відбувся Чаплін після того судового процесу лише відчутним «відступним».

...Потрапивши після розлучення у клініку для душевнохворих, він вийшов звідти геть сивим. Від депресії Чарлі врятувало прагнення якнайшвидше розпочати зйомки нового фільму «Цирк». Але задумана як весела комедія стрічка вийшла надто похмурою. Незважаючи на це, «Цирк» приніс авторові нечуваний успіх, шалений прибуток і премію «Оскар». Виправивши своє фінансове становище, він зняв фільм «Вогні великого міста» (1931). Після грандіозного успіху у США Чаплін повіз «Вогні...» в Європу, де зустрівся з Черчіллем, Уелсом, Шоу, Ейнштейном.

У липні 1932 року Чаплін познайомився з молодою актрисою Полет Годар (справжнє ім’я — Маріан Леві). Схожа на хлопчиська–шибайголову, вона знімається у головній ролі у його фільмі «Нові часи» (1936). У цій стрічці глядачі вперше почули голос Чапліна, який проспівав ліричну пісеньку. Касові надходження побили всі рекорди. Чарлі й Полет відбули у подорож і... побралися у китайському Кантоні. Вона стала його третьою дружиною.

Європа пам’ятає...

Чаплін не міг не відреагувати на загрозу, що нависла над світом. Він зняв свій перший звуковий фільм, гротескну карикатуру «Великий диктатор» (1940) з Полет у головній ролі. Сам він зіграв у фільмі дві ролі: скромного єврея–перукаря і фашистського диктатора Аденоїда Хінкеля — дошкульну пародію на Гітлера. Блискучий антифашистський фарс «Великий диктатор» мав успіх у глядачів. А Гітлер після його виходу назвав Чапліна євреєм і ворогом №1 великої Німеччини.

Після закінчення роботи над фільмом Чаплін і Полет Годар розлучилися. Наступним чоловіком Полет став Еріх Марія Ремарк. А Чаплін почав шукати актрису на головну роль у своєму новому фільмі. На горизонті виникла Джоан Бері... Потім уже висувалися версії, що її найняла одна з нацистських організацій США, або ж красунечка співробітничала з ФБР — надто вже настирливо рвалася вона до Чапліна в ліжко. І таки прорвалася... І знов йому довелося відбуватися кругленькою сумою.

Рятівним для Чарлі стало знайомство із 17–річною Уною О’Ніл, дочкою відомого американського драматурга, лауреата Нобелівської премії Юджина О’Ніла. Природа наділила її красою, чарівністю, тонким розумом, і до того ж дивовижною скромністю. У червні 1943 Чарлі та Уна побралися. Їй ледве виповнилося 18 років, а Чапліну — 54. Але ні вік нареченого, ні протест батьків не знітили Уну. Вона полюбила Чарлі, а не його славу. І відмовилася від кар’єри актриси, присвятивши себе сімейному життю. Один за одним народилися четверо дітей.

...Усе частіше лунали заклики макартистів до депортації Чапліна за його ліву орієнтацію та потяг до німфеток. 17 вересня 1952 року сім’я таки полишила США. А пізніше йому й зовсім заборонили в’їзд до Штатів. Він підшукав дім — триповерхову віллу Manoir de Bahn («Маєток вигнанця») у Корсьє–сюр–Веве, у Швейцарії. У його сім’ї було вже восьмеро дітей (молодший син народився у 1962–му, коли батькові виповнилося 73 роки).

У 1957 році вийшов його черговий фільм, ексцентрична сатира «Король у Нью–Йорку», а у 1966 — романтична комедія «Графиня з Гонконгу» за участю Софі Лорен і Марлона Брандо. Чаплін зіграв тут літнього стюарда, геніально використавши винятково засоби пантоміми. Врешті, прийшло визнання. У 1954 році він був удостоєний радянської Міжнародної премії миру. У 1962–му Оксфордський університет надав йому почесний ступінь доктора літератури. У 1971 році на Каннському фестивалі Чапліну вручили спеціальний приз за внесок у світовий кінематограф. Тоді ж він був удостоєний французького Ордена Почесного легіону. У 1972 році отримав «Золотого лева» на кінофестивалі у Венеції та «Оскара» — за видатний внесок у перетворення кіно на мистецтво. У 1973–му «Оскар» завоювала його лірична мелодрама «Вогні рампи». А в березні 1975–го королева Великої Британії Єлизавета присвоїла йому лицарський титул.

Геніальний комік тихо спочив у різдвяну ніч, 25 грудня 1977 року у віці 88 років. Його скромно поховали на цвинтарі при англіканській церкві у Веве...