Донорський пат

П’ятнадцятий чемпіонат Росії серед клубних команд, який завершився позавчора, важко назвати центральною подією шахового календаря, хоча рік у рік у тамтешній прем’єр–лізі грають справжні світові зірки. Цього разу в Дагомисі за російські клуби виступали знані гросмейстери зі США, Ізраїлю, Китаю, Іспанії, Вірменії, Грузії, Азербайджану, Голандії, Індії тощо. Але найзавзятішим постачальником «донорської крові» виявилася Україна. Участь провідних вітчизняних гросмейстерів істотно вплинула на якість та рівень змагань — досить зазначити, що в складі трьох клубів саме українські шахісти виступали на перших дошках.

Зокрема команду «ТПС–Саранськ» очолював найкращий шахіст України Василь Михайлович Іванчук (разом із ним «львівську діаспору» в мордовському клубі представляв Андрій Волокітін). А лідером московського клубу «Спасіо» був Руслан Пономарьов. На першій дошці клубу з Нижнього Тагіла виступив ще один краматорський міжнародний гросмейстер Захар Єфименко; другим номером у цій команді був Олександр Арещенко. У команді «Томськ–400» під другим номером зіграв Сергій Карякін. Харківські міжнародні гросмейстери Олександр Моїсеєнко й Павло Ельянов боролися під знаменами саратовського клубу «Економіст–СГСЕУ–1».

Загалом за титул змагалося 12 команд, які зіграли між собою за круговою системою.

Чемпіоном став клуб «Урал» із Єкатеринбурга, в якому на перших трьох дошках виступали Теймур Раджабов (Азербайджан), Олексій Широв (Іспанія) та Гата Камський (США). Друге місце виборов «Економіст–СГСЕУ–1», на третьому — команда на чолі з Іванчуком.

Загалом наші шахісти виявили неабияку щедрість, здивувавши як найвищими, так і найпровальнішими результатами. На першій дошці найкращий показник (плюс 4) належить Іванчуку, найгірший (мінус 4) — Єфименку.

Утім для українських шанувальників шахів російська клубна першість — своєрідний докір. Адже вітчизняний шаховий календар вимушений підлаштовуватися під розклад російських змагань, аби мати надію залучити бодай частину провідних українських шахістів до внутрішніх турнірів. Насамперед це стосується клубної першості України. Якби вона раптом збіглася в часі з російською, більшість наших зірок навряд чи вчинили б патріотичний вибір. Надто вже велика різниця між рівнем фінансового забезпечення українських та російських шахів — як на клубному рівні, так і на державному.

Оптимісти стверджують, що масштаб клубного чемпіонату України, запланованого на кінець травня, ніяк не постраждає від теперішнього легіонерського маршу кращих шахових сил у північному напрямку. Адже в шахах, на відміну від багатьох інших спортивних дисциплін, гравець може протягом одного сезону виступати за клуби різних країн. І хоча така практика суттєво збіднює спортивну цінність клубних шахів, проте це далеко не найбільша проблема, пов’язана зі специфікою шахового легіонерства. «Набагато гірше, що деякі положення основних документів ФІДЕ суперечать Олімпійській хартії та положенням інших федерацій, — розповідає віце–президент Федерації шахів України Михайло Селезньов. — Для того, щоб футболіст, приміром, міг виступати за збірну іншої країни, він повинен змінити громадянство. А в шахах усе інакше. Захоче, умовно кажучи, федерація шахів Зімбабве, щоб за неї грала сильна команда, — і, теоретично, вона зможе домовитися з українськими гросмейстерами, громадянами України, заплатити ФІДЕ лише 130 євро за кожного, й у такий спосіб здобутися на сильну національну збірну. Тобто українські гросмейстери можуть представляти федерацію будь–якої іншої країни».

І ми вже маємо таку неприємну ситуацію з гросмейстерами Белявським та Михальчишиним, які виступають за збірну Словенії. Аня Музичук — одна з найталановитіших наших юних шахісток, — також виступає під словенським прапором. Чемпіон світу 2001 року в складі збірної України Вадим Малохатько зараз грає за збірну Бельгії, хоча всі вони — громадяни України. «З цим неподобством треба боротися, і ми писали пану Ілюмжинову (президентові ФІДЕ) про необхідність відповідних змін. Але ж це їм фінансово не вигідно. Тому керівництво Міжнародної шахової федерації таку проблему взагалі не розглядає», — нарікає віце–президент ФШУ.