Вишивальник і його роботи.
Коли в дніпропетровському музеї «Літературне Придніпров’я» відкрили виставку, присвячену черговій річниці з дня народження Тараса Шевченка, роботи Василя Кандели відразу привернули до себе неабияку увагу. Насамперед тому, що вони належать голці чоловіка. Як зізнається завідуюча музеєм Олена Аліванцева, на Придніпров’ї це може справді здатися феноменом. Принаймні дотепер вона з «аналогами» Кандели не стикалася.
— Не може не вражати і художній рівень вишивки Кандели, — стверджує Олена Валентинівна. — Все ж небагатьом художникам вдається на полотні чи папері відтворити образ Кобзаря. Коли ці роботи я побачила вперше, то була просто вражена його живими очима — сповненими почуттів, емоцій, глибини. При цьому жодна з них не повторюється. Це я назвала б майстерністю вищого класу.
Сам Василь Кандела, уродженець села Приют Магдалинівського району на Дніпропетровщині, розповідає, що вишивці навчився ще у 23–річному віці. Проте всерйоз такою творчістю зайнявся тільки років з десять тому. Якось вирішив допомогти дружині вишити рушника. Та й захопився рукоділлям. За цей час створив понад 70 робіт. Серед них одна ікона, 5 вишиванок, але переважно — рушники й портрети: Лесі Українки, Олени Теліги, Олега Ольжича, Івана Франка, Миколи Гоголя, В’ячеслава Чорновола, Михайла Лермонтова, Івана Тургенєва, Федора Достоєвського, Сергія Єсеніна, Олександра Пушкіна зобразив двічі.
Але Кобзареві, його творчості він присвятив значну частину своїх робіт.
— Я вишиваю те, що мені подобається, — пояснює. При цьому на продаж категорично не працює. Після того, як одного разу обпікся — хтось замовив вишиванку та так за нею й не звернувся. Отож своє мистецтво не вважає настільки затребуваним, щоб робити на ньому бізнес.
Ще три роки тому Кандела на телеканалі «Інтер» поділився своєю мрією вишити портрети всіх українських Президентів, починаючи з Грушевського. Однак дотепер у життя так її і не втілив. І взагалі вишивати політиків відмовляється принципово:
— Одного вишиєш — інші прийдуть ...
Портрет Леніна він уже давно викинув. Теж з принципу. А про Леоніда Кучму має спогад особливий. Свого часу тоді ще майбутній Президент України у запалі передвиборчих баталій якось потрапив на їхню забуту Богом вуличку в Краснопіллі з чудернацькою назвою Колгоспна Балка, що спускається від гамірної криворізької траси. Принагідно й Кандела поділився, наскільки йому складно видряпуватися нагору на своєму допотопному «Запорожці». Леонід Данилович у тодішньому запалі щось там пообіцяв з тією Колгоспною Балкою зробити, але до справи так і не дійшло.
Отож Василь Демидович (який, до речі, понад чверть століття отримує пенсію як інвалід: втратив одну ногу) з дружиною насамперед сподіваються на самих себе. Навіть не скаржаться на долю, що за два місяці принаймні одна їхня пенсія йде на закупівлю тканини та ниток, що, як і все решта, нестримно дорожчає. Без вишивки вони свого життя не уявляють.
Незважаючи на найгарячішу пору року — і за температурою повітря, і за зайнятістю аграріїв — ціни на продукти не зменшуються. У чомусь винні погані погодні умови на початку посівної. >>
Дендропарк у селі Ходаки Коростеньського району Житомирської області з’явився в 1979 році на місці колишньої пустки. >>
У Черкасах оголошено про збір підписів під петицією до міської влади проти встановлення в обласному центрі стели «Я люблю Черкаси». >>
Найшвидше впоралися з локалізацією та ліквідацією пожежі рятувальники Херсонщини. Пожежникам удалося за лічені години загасити полум’я, що спалахнуло на території Первомайського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». >>
Три дні поспіль на батьківщині Богдана Хмельницького тривав Всеукраїнський фестиваль нескореної Nації «Холодний Яр», на якому зібралися патріоти України від заходу до сходу. >>
Минулими вихiдними у Черкасах відбувся «Грінфест 2016». Це традиційний екологічний фестиваль, який проходить четвертий рік поспіль у міському парку «Сосновий бір» на дніпровських схилах. >>
