Завтра Кабінет Міністрів знову розглядатиме на своєму засіданні постанову про порядок проведення аукціонів, на яких збуватимуть землі несільськогосподарського призначення. Перша «версія» правового акта, ухвалена урядом ще 22 лютого, була скасована Президентом минулого тижня. Одна з причин криється в тому, що порядок проведення аукціонів має встановлюватись законом ВР, а не постановою КМ. Але уряд знову взявся за розробку саме постанови. На позачерговому засіданні в четвер Юлія Тимошенко поскаржилася, що Віктор Ющенко своїм указом не просто зупинив аукціони, а підтримав «земельну мафію». «Я вірю, що Президент — усе таки прихильник боротьби з корупцією, і якщо це так, то ця [повторна] постанова вдруге скасована не буде», — сказала Тимошенко, пообіцявши врахувати зауваження глави держави. Втім секретар парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, «нашоукраїнець» Роман Ткач каже, що, навпаки, це постанова уряду фактично «заморозила» аукціони.
— Романе Володимировичу, як ви оцінюєте урядову постанову з питання проведення земельних аукціонів і саму ідею аукціонів?
— Історія питання тягнеться з грудня минулого року, коли ми приймали бюджет і одночасно вносили зміни до Земельного кодексу. Ішлося про те, що оренда, виділення земельних ділянок несільськогосподарського призначення проводяться винятково на аукціонах. Нам швидко треба було затвердити бюджет, тому ці зміни приймалися поспіхом, і вони не пройшли комітет. Уже проявились прорахунки. Наприклад, громада одного села звернулася з проханням виділити земельну ділянку під будівництво церкви. Але громаді не можуть так просто виділити ділянку: треба проводити аукціон. Власник ліцензії на використання природних надр хоче отримати землю — аукціон. Закінчився термін дії договору оренди на використання паїв — аукціон.
Ідея проведення аукціонів добра. Я підтримую її. Але треба було ретельно підійти до цього питання, уникнути всіх можливих недоліків.
— Тобто постанова уряду ці проблеми не вирішує?
— Порядок проведення земельних аукціонів мав затверджуватися законом. Це встановлює нинішній Земельний кодекс. Таким був головний аргумент Президента при відміні постанови. Він тут абсолютно правий.
Ми чекали в комітеті, що уряд подасть законопроект. Я розумію, в діях Кабміну якась логіка є: заради оперативного врегулювання проблеми можна прийняти постанову. Якщо ж відверто, то нехай би була й постанова, лиш би вона регулювала проблемні питання. Але я проаналізував ту постанову, і виявив там низку суперечностей і проблем.
Наприклад, я стверджую, що сам вихід цієї постанови одразу зупинив проведення аукціонів. Чому? Досі ліцензувалося два види робіт — землевпорядкування та землеоцінювання. Згідно з урядовою постановою, ліцензуються також земельні торги. Право на виділення ліцензій належить Держкомзему (Державному агентству земельних ресурсів). Але на сьогоднішній день — абсурд! — іще не затверджено ліцензійні умови. Дотепер торги проводив той, хто має право на аукціонну діяльність. Місцеві органи влади оголошували аукціон і укладали договори з відповідними особами. Але тепер постанова каже, що ці роботи мають бути обов’язково ліцензовані. Тобто місцеве самоврядування не може оголосити аукціон за колишньою схемою, треба залучати виконавця з ліцензією. А нові механізми запрацювати не можуть, бо навіть нема ліцензійних умов.
— Іншими словами, постанова уряду вивела аукціони на порожнє місце?
— Саме так. Фактично урядова постанова заморозила проведення аукціонів. Не указ Президента, а вихід постанови.
— То, може, це питання часу? Як тільки Держкомзем затвердить правила, проблема вирішиться?
— Про що й мова. Треба вирішувати проблеми, а не зчиняти галас. А життя ж триває. Наприклад, недавно в Харкові мерія оголосила аукціон, визначила земельні ділянки, але прийшов представник прокуратори і сказав: «Той, хто проводить цей аукціон, не має такого права, бо не отримав ліцензії».
Наприкінці лютого Держземагентство виставило на інтернет–сайті проект ліцензійних умов. Ми ще не знаємо, чи їх затвердять, але зараз можна побачити цікаву річ. Там сказано, що право на одержання ліцензії має юридичну особа з широкою розгалуженістю представництв — у трьох чвертях районів у кожній області. Таку структуру має Центр державного земельного кадастру. Я не знаю жодних інших організацій із таким розгалуженням. Легко здогадатися, хто виграє при видачі ліцензій.
— Кому підпорядкований Центр держкадастру?
— Державній агенції земельних ресурсів. Тобто фактично йде монополізація всіх робіт. Наприклад, ви маєте фірму і хочете взяти участь у проведенні аукціону. Але ви не зможете це зробити, бо не виконаєте ті умови, які поставив Держкомзем.
— Наскільки вигідно бути виконавцем такого аукціону?
— Проект постанови Держагентства передбачає, що організатор має сплачувати виконавцю винагороду у розмірі до 5 відсотків вартості лота. Я вважаю, що місцеві бюджети поставлені у несправедливу позицію. За теперішнім законодавством 90 відсотків коштів, отриманих від продажу земель, ідуть у місцевий бюджет, а 10 — у державний. Тепер із кишені організатора виймають ще 5 відсотків для виконавця аукціону. Наприклад, сільська рада виставила на продаж земельну ділянку і продала її за 100 тисяч гривень. Вона отримає не 90, а 85 тисяч гривень.
Є ще одна проблема, пов’язана з місцевим самоврядуванням. У нас поки що не проведено розмежування земель державної та комунальної власності. Місцеві ради та адміністрації мають право розпоряджатися землею у межах своєї компетенції. Якщо нема розмежування — то ці землі вважаються державними. А організаторами проведення торгів державною землею, згідно з постановою уряду, є Держкомзем. Водночас не враховано, що землі — це основний ресурс громади, місцевого самоврядування і вагоме джерело надходжень до місцевого бюджету.
Я побачив у постанові ці недоліки і 28 березня написав листа на адресу Прем’єр–міністра. Спокійно, непублічно передав свої зауваження і попросив урахувати ці моменти.
— Тобто ви не хотіли зчиняти галас, звинувачувати когось у «земельній мафії»?
— Просто можна було тихо і спокійно виправити помилки. Я хочу відкинути політику. Бо бачите, куди воно вже зайшло. Прем’єр–міністр і секретаріат Президента звинувачують один одного у сприянні земельній корупції. Ну посварилися — а що далі? Проблема є, її треба вирішувати. Я говорив багатьом міністрам: «Навіщо ви це зробили? Не Президент — а ви! Ви підставили Прем’єр–міністра, затягли в цей процес главу держави. Хіба це не можна було вирішити професійно?!»
Постанову готував Держкомзем. Хіба не можна було її зі всіма обговорити? Врешті–решт, за цей час уряд міг внести низку законопроектів. До речі, ми з колегами по аграрному комітету на виконання ідеї проведення аукціонів розробили два законопроекти. Перший — зміни до Земельного кодексу, другий — фундаментальний проект про ринок земель. Якщо б уряд і фракції спрямували достатньо зусиль, щоб прийняти ці закони, то ми взагалі б обійшлися без постанови уряду.
— Ви кажете про ринок землі. Але відомо, що БЮТ досить скептично ставиться до лібералізації цього ринку та продажу сільгоспземель...
— Я наголошу, що досі ми говорили про продаж земель несільськогосподарського призначення. Щодо земель с/г–призначення, то в нас діє мораторій, і ці землі не продаються.
Я б не сказав, що БЮТ негативно ставиться до продажу землі чи такого, чи такого призначення. Ми спілкуємося в комітеті, я бачу настрої.
— Коли реально зняти мораторій?
— До кінця цієї сесії, до 11 липня, цілком реально ухвалити два базові закони: про земельний кадастр — це конституція відомостей про землю, розміри, власників, і закон про ринок земель. Зараз вони перебувають на обговоренні в комітеті. У проекті можна записати, що вони набудуть чинності з 1 січня 2009 року. Якби вдалося їх прийняти, то з середини літа ми б зайнялися організаційними роботами. Бо для того, щоб запровадити ринок земель, треба зробити колосальну роботу: оцінку землі, інвентаризацію, розмежування земель державної та комунальної власності. Я вже не кажу про іпотеку та іпотечні банки.
— Минулого тижня Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ до СОТ. Чи йдеться там про ринок землі, чи встановлюються вимоги до земельного законодавства?
— Теперішні протоколи конкретного відношення до ринку землі не мають. Але вони дотично стосуються цієї теми. Вступ до СОТ створить нові умови на ринку, вплине на діяльність банків, розширить кредитні можливості.
— Чи йдеться там про якісь норми щодо іноземних інвесторів, які хочуть або купити, або орендувати землю?
— Ні, там ідеться про загальні правила. Що стосується іноземців, то я б не дозволив їм бути власниками земель сільськогосподарського призначення, принаймні на цьому первинному етапі. Хоча я наполегливо виступаю за те, аби іноземці або іноземні юридичні особи могли стати власниками земель несільськогосподарського призначення. Коли я був «губернатором» Івано–Франківської області, до нас «зайшла» велика компанія, яка виробляє побутову техніку. Вони збудували завод із виробництва пральних машин, вклали близько 70 мільйонів євро. Вони звертаються до влади і просять: «Продайте нам землю під заводом». Але чинне законодавство не дозволяє. Я б дозволив продавати їм землю. Якщо стояв розвалений завод, а прийшов іноземний капітал, налагодив на заводі виробництво — то які проблеми? Для іноземного інвестора це дуже важливо. Він відчиняє двері і питає: «Землю буду мати під заводом?» — «Ні, не будеш». То інвестор зачиняє двері й іде шукати десь інде.
І тут ми зачіпаємо ще один пласт проблеми. Одна справа — продати землю і отримати за це кошти. Але треба дивитися й на те, хто її викуповує. На тому ж заводі з часом буде працювати три тисячі людей, це робочі місця. Тобто суть не в тому, щоб продати землю, а в тому, щоб дати розвиток. Треба думати на перспективу.
Ткач Роман Володимирович
Народився 22 травня 1962 року в с. Ямниця Івано–Франківської обл.
У 1985 р. закінчив Івано–Франківський інститут нафти і газу за спеціальністю інженер–механік.
Із 1985 до 1990 року працював за спеціальністю. 1990—1992 рр. — голова виконкому Ямницької сільради. 1992—1995 рр. — голова Тисменицької райради. 1995—2002 рр. — голова Тисменицької райдержадміністрації.
2002—2005 рр. — народний депутат (мажоритарний округ №88, висуванець блоку «Наша Україна»).
2005—2007 рр. — голова Івано–Франківської облдержадміністрації.
У 2007 р. був обраний народним депутатом за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№ 54 у списку).
Член Народного руху України.
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
