Зморшки під шкірою

Книжку киянки Богдани Ма­тіяш «розмови з Богом» анонсували як найгучніше, найсенсаційніше (за Костем Москальцем) поетичне видання минулого року. Що ж такого неможливого утнула молода поетка, авторка поетичної книжки «Непроявлені знімки», літературний критик і редактор, чиє ім’я можна відшукати на багатьох книжках видавництва «Критика»? Немає в її збірці ні цитування Святого Письма, ні протесту проти несправедливості світобудови. Вся справа у сповідальності, відвертості. І йдеться не про відвертість інстинктів, яка сьогодні заполонила нашу літературу, а про відвертість глибинну. Недарма ж один польський священик сказав Матіяш, що її книжки подібні до вечірньої молитви.

Говорити так, як говориться

«Якби я повинна була відповісти, чи це релігійна поезія, чи не релігійна, мусила би на хвилину стати літературознавцем, почати роздумувати над тим, який стосунок має ця книжка до традиції барокових пісень, кантів, — сказала Богдана на харківській презентації. — Але мені цього не хочеться робити. Є таке поняття, яке років п’ять курсує простором літератури, — нова релігійність. Мені здається, цей термін експлуатували настільки широко, що на письменників, які десь написали про Бога або свої релігійні переживання, навішують обов’язково такий ярлик. Я навіть не знала, чи це взагалі поезія. Просто людина має говорити так, як їй говориться. Я запитувала приятелів, якою є моя книжка із літературного погляду, і мені не говорили ні про літературне, ні про релігійне. Казали, це твоє інтимне».

Для перечитування

Розмовляла із Всевишнім Богдана близько року. Весь цей час вона більше нічого не писала. Запевнила, що до такої «мисленнєвої, медитативної лірики» її не спонукали жодні житейські проблеми. Був такий вдячний і світлий час. Коли з’явилося відчуття, що тексти мають вийти книжкою, писати поетка перестала. З написаного обрала третину, доповнивши його графікою Юрка Іздрика (ці роботи Іздрик теж називає своєю версією розмови з Богом) і розсипаним піском на обкладинці. З часом Матіяш збагнула, що ця книжка важлива їй тим досвідом, думками, які вже в минулому. «Це книжка для перечитування. По тому ще нічого не писалося, — зізнається Богдана. — Настає період, коли ти готуєшся до якоїсь іншої мови — накопичуєш образи. Але навіть якщо у моєму житті не станеться більше ніяких книжок, за цю мені буде дуже вдячно».

Жити дякуючи

Читаючи неримовані, позбавлені пунктуації вірші Матіяш, розумієш, що розмова двох має ще одного співрозмовника, який любить усіх, навіть «довгоногих фламінго і продавців консервованих персиків». «Розмови з Богом» можна назвати дієслівною поезією. Тут важать і слова «пісок», «дерево», «дощ», але більше — «говорити», «мовчати», «слухати», «запитувати», «забувати», «любити». А ще — ДЯКУВАТИ. Матіяш нагадує кожному про те, що часом ми забуваємо робити у вечірніх молитвах.