Італійські канікули через об’єктив

У залі «Хлібня» заповідника «Софія Київська» 7 квітня відкрилася фотовиставка «UN.IT» (ЮНЕСКОІТАЛІЯ). Куратор виставки і відповідальний від Італії за Список світової спадщини ЮНЕСКО Мануель Гвідо на відкритті сказав, що виставка фотографій 41 італійської пам’ятки всесвітньої спадщини у творах 14 фотографів мандруватиме по всіх містах світу, які входять до спадщини ЮНЕСКО. Але в Україні — її «прем’єра».

«Архітектура багатьох українських міст і містечок є наочним свідченням того, що для багатьох італійських зодчих з давніх­давен ваша країна була творчою лабораторією, а нерідко й другою батьківщиною. Більшість ренесансних і барокових споруд XVIII—XIX століть в історичному центрі Львова, ансамбль якого занесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, з’явилися завдяки праці плеяди зодчихіталійців, які мешкали і працювали у Львові», — сказав директор Італійського інституту культури в Україні Нікола Франко Баллоні.

Спеціально для цього проекту запросили до співпраці 14 кращих фотографів «чобітка» і поставили перед ними завдання так сфотографувати знані пам’ятки, щоб це не виглядало як туристичний путівник чи ілюстрований каталог. «Я дивлюся на Венецію, в якій разів п’ять була, а таке враження, що цього ніколи не бачила, що не гуляла біля цих будівель і водойм, — зізнається генеральний директор «Софії Київської» Неля Куковальська. — Ми могли б музейні експонати перевезти, щоб показати у Києві, але архітектурних і природних пам’яток не запакуєш».

Пам’ятки міст центральної Італії — Ассізі, Урбіно, Валь­д’Орча і СанДжіміньяно, а також замок «КастельдельМонте» в Апулії представлені в рамках стриманих та елегантних фотографій Джанні Беренґо Ґардіна. Культурний ландшафт ЧінкуеТерре — п’ять мальовничих містечок ліґурійського узбережжя, який відобразив у чорному і білому Фердінандо Шанна, виступає проекцією певного світу, де цілковито і гармонійно царює природа, а діяльність людини ще не така деструктивна і перебуває в рівновазі зі всесвітом. Даріо Колетті створив неповторні фотографії таких пам’яток як етруські гробниці у Карветері та Тарквінії (Лаціо), вілли римського імператора Адріана та вельможної родини д’Есте у містечку Тіволі поблизу Рима. Джузеппе Леоне показав фантазійне бачення рідної Сицилії. Міммо Йодіче знайомить зі своїм містом Неаполем, з архітектурними руїнами Помпеїв та Геркуланума. Марк Льосемпль закарбував всі зміни, що відбуваються кожної пори року в ботанічному саду Падуб (Венето).

На одному з фото Лучано Романо на узбережжі стоїть жінка у стилі 50х, як із фільмів Федеріко Фелліні. Композиція і світло кадру настільки продумані, що ніхто не здогадується, що сфотографовано її наприкінці 90х. Лише твори Уїльяма Ґуеррієрі глядач сприймає як сфотографовані недавно. Увагу привертають туристи з камерами, які фотографують пам’ятки Італії. Мануель Гвідо каже, що спеціально було задумано частину робіт зробити «холодними», без будьякого натяку на присутність людини, а іншу — кольорову, нібито очима туриста, де люди виступають як споглядальники і охоронці все­світньої спадщини.