Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
В Україні довго бідкалися, що немає достатньої кількості масової літератури — видавництва готові поповнювати номенклатуру своїх списків, та де взяти тексти? Аж поки книжкові менеджери не зрозуміли, що грошовий стимул — то найкращий рушій процесу і запустили одразу кілька літературних конкурсів, на які потяглися як аматори з літературною сверблячкою, так і «професійні» письменники, яким гроші ніколи не бувають зайвими. Таким же шляхом пішли і в дитячій літературі — видавництво «Грані–Т» спільно з Першим Національним каналом заснували Всеукраїнський конкурс на кращі прозові твори для дітей «Золотий лелека». Знайшлися автори, є видавці й сім лауреатів І конкурсу, отже невдовзі будуть книжки–переможці? Як сказала на прес–конференції з нагоди старту ІІ конкурсу «Золотий лелека» шеф–редактор видавництва «Грані–Т» Діана Клочко, на сьогоднішній день невідомо, скільки рукописів–лауреатів перетворяться на книжки. Бо деякі письменники не згодні підписувати угоду на умовах видавництва.
Здебільшого авторів не влаштовують розмір гонорарів, розмір роялті та термін передачі авторських прав. Скільки років «Грані–Т» хочуть володіти правами на книжки своїх лауреатів, Діана Клочко не сказала, посилаючись на комерційну таємницю. Сказала лише, що «деякі письменники» хотіли б через рік–два вже продати текст іншому видавництву і знову заробити, а також «декого» не влаштовує пункт угоди про те, що лауреатом не може стати твір, відзначений на іншому конкурсі. Бо, мовляв, бажання заробітчанства в кількох місцях одразу вже настигло і вітчизняних авторів. Член журі конкурсу Сергій Дяченко запропонував внести поправку до умов конкурсу і записати пункт про те, що брати участь у конкурсі може тільки той, хто погоджується на таких–то умовах видавати книжку в такому–то видавництві. Це практика багатьох літературних конкурсів. Наразі інтрига, які з семи творів–переможців «Золотого лелеки–2007» стануть книжками і потраплять до дітей, зберігатиметься аж до Форуму видавців у Львові.
Попри застереження і перший «наступ» на граблі, в умовах ІІ конкурсу заповітного пункту про те, що в разі лауреатства книжка письменника–переможця виходить на умовах видавництва, немає. Зміни торкнулися тільки жанрових розбіжностей: тепер замість двох номінацій «Авторська казка» та «Авторська повість» буде три — прозові твори для дітей молодшого шкільного віку, середнього шкільного віку та старшого шкільного віку. Призові цифри залишилися сталими: перша премія — 5000 грн., друга — 3000 грн., третя — 1000 грн. Члени журі тільки закликали більше писати чоловіків, бо в першому конкурсі свою педагогічну місію реалізовували здебільшого жінки.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>