Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Мистецтво піднімає настрій. Особливо в метро.
Щоб наблизити народ до мистецтва, начальник київського метрополітену Петро Мірошников вирішив в одному з поїздів по зеленій гілці (Бориспільська—Сирець) організувати виставку картин. Звернувся до своєї давньої приятельки, мистецтвознавця Наталки Сухоліт. Мовляв, у Москві митці на одну ніч розвішали в метро картини, каталися, як у галереї, разом із журналістами, а на ранок акція закінчилася і поїзд знову обклеїли рекламою. Наталя Сухоліт, куратор проекту «Арт–состав», каже, що не оббивала пороги чиновників, нікому не наступала на хвіст і не напрошувалася сама змінювати метро на краще. «Вони самі до мене звернулися. Проект готувався приблизно місяць. Ідея зробити метро добрішим спровокувала до вибору тих художників, які пропонують мистецтво зрозуміле і оптимістичне. А це реалістична школа, це академічна школа, я принципово не хотіла звертатися до сучасного мистецтва», — пояснює мистецтвознавець.
У кожному вагоні по 20—25 репродукцій картин сучасних київських художників за принципом «один вагон — один художник». У першому — роботи Наталки Кохаль (зображення пір року у вигляді жінок), у другому — Олександра Ольхова (пейзажі міста, здебільшого Немирова), в третьому — Олени Лисовської (абстрактні картини), у четвертому — Лариси Пуханової (сонячні зайчики на кульбабі), у п’ятому — Галини Попинової (пейзажі). Їх розмістили замість реклами. До речі, по зеленій гілці курсують п’ять потягів без реклами. Художникам пропонували і їх обклеїти малюнками. Наталя Сухоліт зазначила, що хоче подивитися на реакцію пасажирів, чи не будуть жалітися, телефонувати зі скаргами. Якщо все буде добре, тоді вони візьмуться й за інші поїзди.
Експеримент почався у п’ятницю. «Так значно краще. Реклама мене вже дістала по саме горло. Тепер не треба ховати очі в газету, щоб не дивитися на бездарні наклейки. От бачите, я навіть усміхаюся, що в метро зі мною вкрай рідко трапляється», — каже «УМ» Віктор Андрушків. А дівчата, які намагалися зайти на станції «Палац спорту», зміни помітили відразу. Ще при вході почали перегукуватися: «Диви, нове метро. А чисте яке, і з картинками...»
Петро Мірошников запевнив журналістів, що «Арт–состав» курсуватиме два місяці. «Щовечора ми будемо переглядати репродукції, підклеювати їх, зривати рекламу, якщо хтось її наклеїть зверху на малюнок».
Наступного дня мені довелося їхати в одному з вагонів без реклами і без репродукції картин. Невже познімали і черговий вихід митців у міський простір знову провалився? Мене аж совість загризла, що всіх знайомих закликала їхати по зеленій гілці, бо там у потязі галерею зробили. Пропонувала навіть їхати у своєму улюбленому вагоні з зайчиками на кульбабах. А тут на тобі. Зателефонувала до куратора проекту Наталі Сухоліт і поцікавилася, чи бува нічого з малюнками не трапилося за вихідні. «Ми вже дублікати підготували, але ті роботи ще не пошкоджені. Щоб проїхатися у потязі з «Арт–составом», вам треба зателефонувати у депо і дізнатися, чи він сьогодні на лінії, бо може бути на ремонті і треба трохи почекати. Це ж метро», — заспокоїла пані Наталя.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>