І рота не розтулиш

Давно минули часи, коли зуб видирали «по живому», а канали чистили й пломбували без анестезії. Але досі є люди, які бояться з’являтися перед ясні очі стоматолога. Пацієнти пачками п’ють аналгін, полощують рот горілкою, стійко терплять біль у щелепі, аж поки зуб не розвалиться, але до лікаря не йдуть. І дарма. Боятися треба не стоматолога, а перспективи залишитися без зубів у молодому віці. Про те, чим може закінчитися нехтування правилами особистої гігієни, чому так важливо боротися за збереження бодай однієї стінки зуба і за допомогою чого краще долати страх перед бор–машиною, «УМ» розповів лікар–стоматолог Центральної поліклініки Солом’янського району Києва Роман Самборський.

Песимісти носять зубні протези в кишені

— Півстоліття тому люди чистили зуби копійчаним порошком і м’ятною пастою і мали проблеми з зубами. Сьогоднішній ринок пропонує споживачеві цілий арсенал засобів догляду за ротовою порожниною: від щіток різної жорсткості та паст із чудодійними добавками до антибактеріальних ополіскувачів і гелів для зміцнення емалі. Але стоматологи кажуть, що пацієнтів із гнилими зубами не поменшало. Чим можна пояснити такий парадокс?

— У першу чергу — недотриманням найелементарніших правил особистої гігієни. У нас досі є чоловіки й жінки, які взагалі не чистять зуби! Причому не бомжі, а нормальні сімейні люди. Сам не вірив, поки на прийомі не побачив. Приходить якось до мене тридцятирічний пацієнт і каже: «Я зуби не чищу! Прочитав, що для здоров’я краще яблуко з’їсти». Ну там жах, що в роті було. Зубів не видно, все чорне... Були й інші пацієнти, які до 25–35 років не «дружили» зі щіткою і не бачили в цьому нічого поганого. І через власну безалаберність потім страждали від пародонтиту, пародонтозу (запалення ясен та ушкодження кістки, яка підтримує зуби. — Ред.), надмірної рухливості і навіть втрати зубів! Щоправда, деякі пацієнти не дуже переживають з цього приводу. Кажуть, нічого страшного. Мовляв, усі зуби видалимо, поставимо білосніжні змінні протези — і нема проблем.

— І що, зуби в стаканчику — найкращий вихід із ситуації? Такі протези справді полегшують життя?

— Комусь дійсно полегшують. Якщо в роті лишилося півтора зуба — іншого виходу немає. А комусь треба вживати транквілізатори, щоб звикнути до цих протезів, і то не завжди допомагає. Я помітив, що оптимісти звикають швидко, а песимісти — ніколи. Перші застосовують протези за призначенням. Останні ж або носять «зуби» в кишені, або збирають цілу колекцію протезів: 5–10 пар, зроблених у різних місцях, у різних лікарів. Песимісти називають поганою кожну пару «зубів», усі їм не підходять...

Через один зуб страждає вся щелепа

— А що робити, коли залишилося більше, ніж півтора зуба, але менше, ніж ідеальні 32?

— Звісно ж, намагатися зберегти якомога більше зубів. Я завжди кажу, що видаляти зуб треба лише у крайніх випадках, коли вже нічого рятувати. Адже при втраті навіть одного зуба (за винятком зубів мудрості) людина не може адекватно пережовувати їжу. Скажімо, пацієнту видалили кутній зуб із нижньої щелепи, але функцію подрібнення їжі все одно треба виконувати. Відповідно, різко збільшується жувальне навантаження на сусідні зуби, і вони швидше стираються. А кутній зуб із верхньої щелепи, антагоніст видаленого, виходить у бік дефекта, оскільки його ріст ніщо не стримує. Іноді при видаленні жувальних зубів з’являються треми (щілини) між передніми зубами, оскільки різці та ікла починають відхилятися в бік дефекту. У результаті в пацієнта розвивається деформація прикусу і, як наслідок, проблеми зі скронево–нижньощелепним суглобом.

Іноді достатньо зберегти частину зуба, щоб посадити на «пеньок» коронку або зробити реконструкцію. А якщо видалити зуб, то на його місце треба або вживлювати імплантант, або встановлювати мостовидний протез. Імплантація — процедура дорога — за один зуб треба віддати близько тисячі доларів — і не надто ефективна (майже 10 відсотків штучних зубів не приживаються), але сусідні зуби в цьому випадку чіпати не треба. Традиційний «міст» значно дешевший і надійніший (якщо не розгризати горіхи і не відкривати пиво зубами, то служитиме все життя), але сусідні зуби доведеться пошкодити.

Солодка плівка на зубах — рай для бактерій

— Припустімо, хворий звернувся до лікаря запізно, і видалення зуба не уникненне. Що треба робити, щоб ранка швидко загоїлася і не почався запальний процес?

— Треба пам’ятати, що після видалення зуба в лунці утворюється згусток крові — природня пов’язка, яка закривє рану. Якщо він відійде, рана залишиться відкритою для мікроорганізмів, які живуть в ротовій порожнині. А це аж ніяк не сприятиме швидкому загоєнню. Навпаки, у пацієнта може з’явитися біль на місці видалення зуба, неприємний запах з рота. Доведеться йти до лікаря. Тому дуже важливо в перші дні після видалення зуба робити все можливе, щоб випадково не зірвати цей згусток: обережно чистити зуби, щоб не зачепити свіжу ранку, акуратно полоскати рот, щоб випадково не виплюнути згусток. Упродовж дня не можна пити гарячий чай та їсти гарячі страви, бо рідина з високою температурою може спричинити кровотечу. Треба уникати прийому аспірину, який розріджує кров. Окрім того, слід менше вживати солодкого і відмовитися (бажано— взагалі) від солодких газованих напоїв. Такі продукти утворюють на зубах солодку плівку, в якій швидко розмножуються бактерії. Протягом доби після видалення зуба краще утриматися від спортивних тренувань, підняття важких предметів та інших занять, пов’язаних зі значною фізичною активністю.

— Я знаю, що ви забороняєте пацієнтам після видалення зуба пити пиво і палити. Чому?

— Через 3–4 дні після видалення зуба з кров’яного згустка утворюється фіброзна тканина, яка згодом перетворюється на кістку. Наша головна задача — не порушувати цей природний процес. А паління перешкоджає швидкому заживленню ран. Під впливом речовин, які містяться у сигаретному димі, відбуваються спазми судин, погіршується кровопостачання ушкодженого місця, і рана гірше загоюється. А пиво потрапляє під заборону разом із іншими продуктами, які містять дріжджі. Якщо в перший день після видалення зуба вживати пиво, в ранку потраплять живі дріжджі й почнуть активно розмножуватися у сприятливому середовищі. А це закінчується альвеолітом (запаленням лунки видаленого зуба) і нагноєнням, яке супроводжується сильним болем. Щоку може рознести так, що й ока не буде видно. Щоб допомогти хворому, треба робити промивання лунки і прописувати антибіотики. А це накладно для печінки...

Не дихайте на лікаря перегаром!

— Що робити, якщо людина боїться йти до лікаря? Один мій знайомий випиває для хоробрості «сто грамів», і лише тоді заходить до стоматологічного кабінету...

— Не треба цього робити! По–перше, лікарю неприємно дихати перегаром. По–друге, алкоголь послаблює дію анестезії. Ін’єкція, яка б мала знеболити зуб та частину ясен, може не подіяти, і пацієнт відчуватиме біль. По–третє, «коктейль» зі спирту й анастезії може дати несподіваний ефект. Так, якось до мене прийшов пацієнт, який хильнув чарочку для хоробрості, сів у крісло і ... знепритомнів! Якщо боїтеся лікувати зуби, краще випийте настоянку валеріани — вона і нерви заспокоїть, і дію анестезії підсилить. І окреме прохання до жінок — будь ласка, не користуйтеся парфумами з різким сильним запахом, коли йдете до лікаря! Від деяких ароматів стоматолог може сам знепритомніти, і це вже не смішно.

— Які ще рекомендації ви хотіли б дати нашим читачам, котрі вирушають на прийом до стоматолога?

— Сидіти у кріслі спокійно, не робити різких рухів і виконувати все, що каже лікар. Інструменти гострі, і не раз бувало таке, що ледве встигаєш відсмикнути руку, щоб пацієнт не настромився на інструмент чи щокою, чи оком. А неспокійних дітей краще приводити до великих центрів, де є анастезіолог, і лікувати зуби під загальним наркозом.