«Алея дірок»

На бульварі Пушкіна почали втілювати в життя проект, ставлення до якого з боку мешканців міста є досить неоднозначним. Наша газета свого часу писала про перипетії навколо цієї новації, суть якої в тому, що фактично кожен бажаючий може «прикрасити» пішохідну частину бульвару гранітною іменною зіркою. Втім подібне марнославство таки обійдеться в копійку. Іменна зірка на одну персону коштує 5 тисяч гривень. За весільну, де є дата реєстрації шлюбу, прізвище та імена молодят, треба викласти 7,5 тисячі гривень. А корпоративна з логотипом підприємства чи фірми тягне на 10 тисяч гривень.

За гроші всі «зірки» хороші

Свого часу в Донецьку вже робили спробу «позичити» ідею подібної практики в Голлівуді. Зокрема, якийсь час біля приміщення Донецького академічного театру опери та балету імені А. Солов’яненка виднілася іменна зірка народного артиста України Вадима Писарєва. І, зрештою, Донеччина нітрохи не обділена іменами, стосовно яких статус «зірка» вживається без скепсису та зневаги. Проте організатори облаштування тутешньої Алеї зірок пішли іншим шляхом.

«Не треба порівнювати нашу Алею з голлівудською, — переконує підприємець з Маріуполя і директор комерційного проекту «Наше місто» Євгенія Гриднєва. — Наш проект має не так нагородний, як привітальний характер. Тут можна закласти зірку на пам’ять про важливу подію в житті людини, хоча, звичайно, можна й прославити себе, улюбленого».

Міська влада спершу дещо скептично поставилася до подібної ідеї ось так «прикрашати» територію в центрі Донецька. «Багато хто бажає сьогодні прославитися за свої гроші, якщо не вистачає інших методів», — озвучив свою позицію ще восени минулого року міський голова Олександр Лук’янченко. Проте так чи інак, а дозвіл на облаштування Алеї зірок керівники міста все ж дали — таке рішення прийняли на одному із засідань міськради, мотивувавши тим, що подібна новація надасть центральній частині Донецька певного колориту. За словами головного архітектора Донецька Станіслава Ващинського, цей проект може стати не тільки одним із елементів благоустрою, а й своєрідною «родзинкою». Щоправда, вже тоді сумнів викликала гучна назва — «Алея зірок». Мовляв, називати «зірками» будь–кого, навіть за великі гроші, м’яко кажучи, некоректно.

Проте автори проекту подібні зауваження проігнорували. Може, саме тому вже в березні на церемонію урочистого відкриття Алеї в супроводі духового оркестру та шампанського «на шару» для випадкових перехожих представники влади так і не з’явилися. Хоча організатори божаться, що особисті запрошення від них попередньо отримали і заступник міського голови Володимир Тарабановський, і той же головний архітектор Станіслав Ващинський.

А вже після відкриття Алеї зірок на зустрічі з журналістами Олександр Лук’янченко дав зрозуміти, що хоча й не проти цієї новації, але й не в захваті від неї. «Ми ще культурно не доросли до таких акцій», — впевнений «мер» Донецька.

А ще, за його словами, міська влада поки не поспішає скористатися своїм правом безкоштовного розташування зірок на честь когось із справді видатних донеччан.

Посадимо на церезит, аби не вкрав ніякий паразит!

У день відкриття Алеї зірок на бульварі з’явилися сім гранітних зірок. Одну з них місцевій студентці подарував чоловік. Зіркою в цей день відзначило своє весілля подружжя із Горлівки. А ще тут «засвітилися» 5 корпоративних зірок. Цікаво, що серед них є й зірка на честь самих авторів проекту.

У подальших планах, як поділилися організатори, тут збираються розташувати ще 360 зірок. Та плани планами, а найперша партія із семи зірок «світила» недовго. Вже наступного дня на Алеї, де донедавна гримів оркестр і лилося шампанське, лише зяяли квадратні ямки від зірок..

Зрештою, знаючи переважно негативну реакцію пересічних донеччан до цієї затії, нічого дивного не відбулося — попрацювали найбільш нетерплячі противники Алеї. Це підтвердили і самі організатори проекту: хтось вночі справді взявся видовбувати іменні зірки, що були чомусь встановлені поки тільки на тимчасовій «подушці» з граншлака. «Ми самі витягли зірки, — переконує Євгенія Гриднєва, — аби потім покласти на бетонну стяжку чи церезит, щоб ніхто й ніколи не зміг їх звідти витягти».

Та попри згадані перестороги, донеччани, які мешкають поблизу Алеї, нітрохи не гарантують, що біля кожної із зірок не доведеться ставити озброєного охоронця. Бо кого–кого, а опонентів у архітектурної новації нині хоч греблю гати. Хтось обурюється, що в місті, де безліч славних імен, які справді заслуговують увіковічнення, це право тепер елементарно купують скоробагатьки, відомі сумнівними способами заробити кошти. Ще хтось каже про символічну ціну на зірки, розташовані на землі, що належить міській громаді.

Та заради справедливості треба сказати, що не всі без розбору грошовиті донеччани можуть «запалити» власну зірку. Виявляється, в документах є затверджені зразки оформлення зірок. Тут чітко прописано — прізвища людей та назви фірм чи організацій не повинні мати жодного підтексту. Керівники проекту навіть назвали такий приклад — якщо до них звернеться, ну, приміром, ТОВ «Довгі руки», воно не матиме жодних шансів на іменну зірку. Хоча, погодьтеся, назвати такий підхід ідеальним язик не повернеться. Адже чимало донеччан, яким «припече» мати іменну зірку, мають у паспортах такі колоритні прізвища, які запросто можуть перетворити Алею зірок на ... Алею сміху.