Азарт має бути «правильним»

Українській незалежності майже 17 років. Від самого її здобуття у 1991–му в нашій державі, як, зрештою, і в усіх інших державах світу, навіть там, де це офіційно заборонено, існує гральний бізнес. І протягом усього цього часу діяльність численних казино, тоталізаторів, букмекерських контор та ігрових автоматів не регулювалася жодним профільним законом. Спроби Верховної Ради ухвалити відповідний нормативний акт досі успіху не мали. Однак цього разу парламент сповнений рішучості виправити ситуацію. У вівторок Комітет ВР з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва провів слухання щодо врегулювання питань з організації та проведення азартних ігор в Україні, і, як пообіцяла голова комітету Наталія Королевська, слухання ці не останні. Тож можна сподіватися, що справа зрушила з мертвої точки.

Обмеження в зонах — те саме, що заборона

Як зауважив заступник міністра фінансів Денис Фудашкін, «азартні люди були, є і будуть». А отже, існував, існує й існуватиме надалі бізнес, який забезпечуватиме виконання їхніх «азартних потреб». Але вигляд він може мати кардинально різний — залежно від того, які умови пропишуть законодавці. Час від часу в суспільстві лунають заклики до заборони грального бізнесу взагалі, прозвучали такі думки і на комітетських слуханнях. От тільки розвиток подій у такому разі передбачити нескладно: як свідчить у тому числі й міжнародний досвід, бізнес просто перейде в «тінь». Так сталося, приміром, у Китаї, де в умовах заборони гральної індустрії функціонує понад мільйон нелегальних ігрових автоматів і значна кількість казино, контрольованих кримінальними угрупованнями.

Є й інший варіант — обмежити діяльність закладів «азартного» бізнесу лише конкретними територіальними зонами — так, як це зробили у Росії. Однак, на думку Дениса Фудашкіна, який представляв на слуханнях позицію Мінфіну, такий крок матиме майже такі самі наслідки, як і повна заборона. Звісно, сумлінні власники ліцензій на ведення грального бізнесу і в цьому випадку будуть законослухняними, хоча й зазнають значних збитків. Зате можна не сумніватися в тому, що в «очищених» від легальних салонів містах буйно розквітне підпільний бізнес на азарті. І те, що від численних криміналізованих, по суті, закладів до бюджету не надходитиме жодної копійки, — ще не найгірший наслідок обмеження грального бізнесу спеціальними зонами. Адже, можна не сумніватися, основними клієнтами таких не обмежених жодними правилами й неконтрольо­ваних осередків азартних ігор стануть підлітки, а то й узагалі діти. Тоді як відповідно обладнані й забезпечені належною охороною легальні заклади нізащо не допустять неповнолітніх, адже це загрожуватиме їм втратою ліцензії.

За ліцензію — не шкода й мільйона?

Саме тому майже всі учасники слухань, включно з представниками уряду і профільного комітету ВР, погодилися з тим, що найкращий вихід із ситуації — не заборона грального бізнесу, а встановлення жорстких і чітких обмежень його функціонування. Як це, скажімо, зробили у розвинених країнах Європи. Насамперед ідеться про фіксоване обмеження мінімальної площі, яку повинен мати заклад для отримання ліцензії на проведення азартних ігор; мінімальної кількості ігрових автоматів чи іншого відповідного обладнання; мінімального статутного капіталу юридичної особи, яка претендує на ліцензію (щодо фізичних осіб, то, скажімо, в країнах Європи їм ліцензію на ведення грального бізнесу не видають); заборону розміщення таких салонів поблизу шкіл, лікарень тощо. І, безперечно, категоричну заборону доступу до гральних закладів неповнолітніх осіб.

Саме на цих законодавчих вимогах наполягають і представники українського грального бізнесу. Ще одним суттєвим моментом є підвищення вартості ліцензії. Наразі в Україні діє подвійне ліцензування суб’єктів «азартного» підприємництва: Мінфін видає ліцензію строком на п’ять років вартістю 150 тисяч євро, а місцеві органи влади паралельно ліцензують за смішну суму в 255 гривень. «Ми виступаємо за те, щоб ліцензія коштувала щонайменше мільйон євро, — розповів «УМ» президент Союзу підприємців грального бізнесу України Олександр Бойко. — Адже, як показує досвід, не всі заклади, здатні купити дешеву ліцензію, можуть виконувати її умови. І як оперували в маленьких залах, де немає туалету, сервісу, охорони, яка контролювала доступ дітей тощо, так і оперують». До речі, за словами Бойка, ті заклади, які діють узагалі без ліцензії, найбільше «допікають» легальним структурам не тим, що «відбирають прибутки», адже їхніми клієнтами є інший контингент — переважно підлітки, які не можуть потрапити до «серйозних» салонів. Найприкріше, каже пан Олександр, що такі напівтіньові об’єкти формують у населення негативне ставлення до грального бізнесу взагалі.

Наразі комітет ВР вирішив направити всі чотири законопроекти щодо регулювання грального бізнесу на доопрацювання і протягом трьох місяців розробити новий, удосконалений проект, який, хочеться вірити, відповідатиме інтересам і суспільства, і підприємців, і держави. Адже, як зауважив Бойко, Україна не така багата, як, скажімо, Росія, де є власна нафта, газ та інші енергетичні ресурси, тому ми маємо цінувати кожну копійку, яка може надійти до бюджету. А легальний гральний бізнес забезпечує державі зовсім не копійки — навіть за нинішніх умов минулого року бюджет отримав від гральної індустрії 700 млн. грн.

Юлія ЧЕРНЕЦЬКА

А ТИМ ЧАСОМ…

Розмах нелегальних «азартних» закладів в Україні вражає. За минулий тиждень правоохоронці лише в Тернопільській області вилучили понад 90 гральних автоматів загальною вартістю майже 1 млн. грн.

Як повідомили УНІАН у Центрі громадських зв’язків обласного управління міліції, найпоширенішим порушенням у сфері грального бізнесу є відсутність патентів. Також виявлено дев’ятьох підприємців, які не оформили належним чином ліцензії. Зафіксовано й ігрові заклади, які працювали без дозволів місцевих рад. Відтак, за підсумками тернопільських перевірок, минулого тижня до адміністративної відповідальності правоохоронці притягнули 23 керівників суб’єктів господарювання у сфері грального бізнесу.